Page 124 - 4585

вимогам державних стандартів щодо його видавничого
оформлення і поліграфічного виконання.
Не існує стандарту щодо композиції наукової
монографії. Кожен її автор може вибрати будь-яку структуру і
порядок організації наукового матеріалу, зважаючи на логіку
викладу і повноту висвітлення основного змісту дисертації.
Традиційно склалася певна композиційна структура наукової
монографії, основними елементами якої в порядку їх розта-
шування є такі: титульний аркуш, анотація, перелік умовних
скорочень (за необхідності), вступ або передмова, основна
частина, висновки або післямова, література, допоміжні
покажчики, додатки, зміст.
Наукову монографію призначено, перш за все, для
вчених, фахівців певної галузі науки, вона має відповідати за
змістом і формою даному жанру публікації. Особливо
важливими є чіткість формулювань і викладу матеріалу,
логіка висвітлення основних ідей, концепцій, висновків, її
обсяг має становити не менше 6 друкованих аркушів, а у
випадку монографій, що висвітлюють результати дисертацій-
них досліджень, відповідно більше.
Титульний аркуш містить повну назву установи
(закладу), де виконано роботу, прізвище, ім’я, по батькові
автора, назву роботи, місто і рік. Назва монографії має бути
інформативною (розкривати зміст книги, основні ідеї,
новизну), чіткою (відбивати предмет і об’єкт дослідження,
відмінність даної роботи від аналогічних), стислою (до семи-
восьми слів). Саме за назвою монографії її класифікують за
УДК і ББК та відбивають у систематичному або предметному
каталогах.
На звороті титульного аркуша монографії вказують відо-
мості щодо її рекомендації вченою радою до опублікування, а
також зазначають прізвища, вчені ступені, звання і посади
рецензентів. Після бібліографічного опису обов’язково розмі-
щують анотацію – стислу характеристику змісту видання,
123