Page 52 - 4578

– стійкість проти утворення nop;
– чутливість до теплового впливу зварювання;
– стійкість проти утворення гарячих і холодних тріщин;
– стійкість проти утворення біляшовних тріщин;
– стійкість проти корозії;
– міцність, стійкість проти спрацювання, витривалість;
– величина внутрішніх напруг і деформацій;
– якість формування зварного шва.
Спосіб зварювання, зварювальні матеріали і техніку
зварювання для кожного матеріалу вибирають залежно від
основних показників його зварюваності. Не зварюється мідь з
свинцем, утруднене зварювання титану з вуглецевими
сталями і міддю, заліза із свинцем тощо.
Зварюваність сталей залежить від їх хімічного складу.
Найбільший вплив мають вуглець і шкідливі домішки (сірка
та фосфор), при збільшенні вмісту яких зварюваність
погіршується. Для зварювання виробів в основному
використовують конструкційні низьковуглецеві, низько- й
середньолеговані сталі. Рідше зварюють високовуглецеві
сталі. Основними труднощами, які виникають при зварюванні
сталей є:
– схильність до утворення гартованих структур (у сталях
із вмістом вуглецю понад 0,22 %);
– схильність до утворення гарячих (вміст сірки) і
холодних (вміст фосфору) тріщин;
– забезпечення достатньої міцності з'єднання.
На зварюваність сталі також впливають хімічний склад
електродів, режими зварювання, температура навколишнього
середовища, товщина сталі, закріплення елементів
конструкцій, техніка виконання зварювання тощо.
Враховуючи труднощі зварювання, сталі за
зварюваністю поділяють на чотири групи:

51