Page 26 - 4578

буде мати більший запас потенційної енергії.
З’єднання деталей зі знищенням вільної поверхні має
супроводжуватися звільненням енергії. Для зміни положення
атом має перебороти енергетичний бар'єр. Для цього йому
потрібно надати додаткову енергію. Ця енергія називається
енергією активації, завдяки якій підвищується енергія атомів
до рівня «бар'єра» схоплювання.
Енергія активації витрачається на подолання сил
відштовхування, що виникають між зближуваними
поверхневими атомами. Коли відстань між ними буде
дорівнювати міжатомним відстаням у ґратах кристалів,
виникнуть квантові процеси взаємодії електронних оболонок
атомів. Після цього загальна енергія системи почне
зменшуватися до рівня, що відповідає енергії атомів у ґратах
цілого кристала. Чим вище температура, тим меншою буде
необхідна енергія активації.
Отже, процес зварювання має кілька стадій. На першій
стадії розвивається фізичний контакт до рівня, необхідного
для міжатомної взаємодії. На другій стадії відбувається
хімічна взаємодія з утворенням з'єднання. У макрообсягах
процес зварювання завершується третьою стадією – дифузією
атомів углиб тіла.
Всі існуючі способи зварювання – це різні технологічні
прийоми подолання принципових труднощів, що
перешкоджають об'єднанню кристалів.
Енергія активації може передаватися зварюваним
деталям у вигляді:
– теплоти (термічна активація);
– пружно-пластичної деформації (механічна активація);
– електронного, іонного й інших видів опромінення
(радіаційна активація).
Найчастіше застосовують який-небудь один з перших
двох видів активації або обидва разом.

25