Page 76 - 4576

місцевості, найбільш сприятливій для кутових і лінійних вимірів, тобто вздовж
доріг або біля них, вздовж долин річок або лісових просік. При проектуванні

дотримуються вимог [5]. Основні з них такі: кількість сторін в окремому ході –
не більше ніж 15, довжина ходу – не більше ніж 14 км, довжини сторін:

максимальна – 3,0 км, мінімальна – 0,25 км, оптимальна – 0,5 км.
Згущення полігонометричної мережі 4 класу здійснюється

полігонометричними ходами 1 розряду, які проектуються між пунктами вищого

класу. Допуски при проектуванні такі [5]: кількість сторін в окремому ході - не

більше 15, довжина ходу - не більше 7 км, довжини сторін: максимальна – 0,8

км, мінімальна – 0,12 км, оптимальна – 0,3 км.

Ходи проектують у місцях, де вони можуть бути використані з

максимальною ефективністю. При цьому повинна бути забезпечена середня
2
густота – 1 пункт планової мережі на 1 км [1]. У разі необхідності проектують

ходи 2-го розряду [5, 7].

При проектуванні полігонометричних ходів треба добиватися, щоб вони

були по можливості близькі до видовжених і не мали великих зломів.

Проектування виконують на карті спочатку простим олівцем, а після прийняття

кінцевого рішення, пункти і сторони ходу наводять чорнилом або тушшю.

Проектування супроводжується умовними позначеннями.

Зупинимось окремо на оцінці проектів полігонометричних ходів.

Оцінка проекту полігонометричного ходу складається з обчислень [3]:

– очікуваної середньої квадратичної помилки М найбільш слабкої точки

ходу;

– очікуваної нев’язки ходу ѓ;

– відносної нев’язки ѓ відн. ходу і порівняння її з гранично допустимою

величиною 1/Т для даного класу або розряду полігонометрії.

Очікувана середня квадратична помилка М найбільш слабкої точки ходу

може бути обчислена за формулою

75