Page 122 - 4551

можна спрогнозувати час роботи кріплення до виникнення
пошкодження.
Отже, основне завдання підвищення рівня надійності крі-
плення – це виключення за допомогою спеціальних заходів
початкових пошкоджень (дефектів прироблення), зменшення
до мінімуму інтенсивності випадкових дефектів і забезпечення
таких властивостей кріплення, за яких дефекти, спричинені
старінням та зношуванням, проявляться через максимально
тривалий період експлуатації свердловини.
Дефекти кріплення свердловин класифікують за такими
видами:
1) втрата герметичності обсадної колони:
– в різьбовому або зварному з’єднанні;
– в тілі труби;
– в стикувальному пристрої або муфті ступеневого цеме-
нтування;
2) втрата ізолюючої здатності кільцевого простору:
– на контакті «обсадна колона – тампонажний камінь»;
– на контакті «порода – тампонажний камінь»;
– по тілу тампонажного каменя;
3) втрата геометричної форми обсадної колони:
– зміна форми поперечного січення (зім’яття);
– зміна форми осі.
Специфічною особливістю будівництва і експлуатації
свердловин є те, що в багатьох випадках однозначно класифі-
кувати дефекти за видами досить складно. Це пояснюється
тим, що найчастіше поява дефекту фіксується за побічними
ознаками і методами, а ідентифікація пошкодження прямими
методами вимагає значних матеріальних витрат.
У таблиці 8.1 наведено спосіб ідентифікації дефектів за
певними ознаками.
У класифікатор ввійшли всі ознаки, за якими в наш час
можна виявити дефекти. Їх можна розділити на ознаки вияв-
лення та ознаки приналежності до відповідного виду та еле-
менту.
Ознаки виявлення дефекту є критеріями, за якими можна
оцінити втрату працездатності кріплення під час спорудження
і експлуатації свердловини.

121