Page 20 - 4531

Після остигання шва з огляду на невисоку температуру
твердіння FeO залишається у ньому у вигляді виділень по
межах зерен, що дуже зменшує пластичність шва. Чим більше
кисню у шві є у вигляді FeO, тим гірші його механічні
властивості. Вищі оксиди Fe 3O 4 і Fe 2O 3 не розчиняються у
рідкому металі і спливають на поверхню зварювальної ванни
як шлак.
Крім заліза окислюються й інші легуючі елементи сталі,
наприклад, марганець, кремній, водень:

Mn + O → MnO,
Si + 2O → SiO 2,
C + O → CO.

У зварювальній ванні легуючі елементи можуть
окислюватися і взаємодіяти з оксидом FeO:

Mn + FeO ↔ MnO + Fe,
Si + 2FeO ↔ SiO 2 + 2Fe,
C + FeO ↔ CО + Fe.

Окислення цих елементів спричиняє зменшення їх
вмісту у металі. Крім того, оксиди, які утворюються, можуть
залишатися у шві у вигляді різних включень або шпр (СО), які
значно знижують механічні властивості зварних з’єднань.
Тому однією з умов отримання якісного металу шва є
запобігти його окисленню насамперед через створення різних
захисних середовищ.
Проте заходи, спрямовані на захист металу шва від
окислення, не завжди гарантують, що не буде відбуватися
окислення металу. У цьому разі метал шва треба розкислити.
Розкисленням називають процес відновлення заліза із його
оксиду і переведення кисню у форму нерозчинних сполук з
наступним усуненням їх у шлак. У загальному випадку
реакція розкислення виглядає так:

FeO + Me ↔ Fe + MeО,
де Ме - розкислювач.

19