Page 71 - 4525

дистильованій воді сполук (найчастіше солей) осаджуваного
металу. Для підвищення стабільності процесу і якості
покриттів в електроліт вводять різні домішки (кислоти та ін.).
Кількість осаджуваного металу (G, г) при нанесенні
електролітичного покриття можна підрахувати за формулою

G=E·I·t·η (6.1)

Е – електрохімічний еквівалент, г/А·год; І – сила струму, А; t –
час електролізу, год; η – коефіцієнт корисної дії процесу (вихід
за струмом), %.
Значення електрохімічних еквівалентів беруть з
довідників. Для двовалентного заліза – 1,042, хрому - 0,324,
нікелю - 1,095, двовалентної міді - 1,186г/А·год.
Середню товщину шару металу (h, мм), осадженого на
катоді, можна підрахувати за формулою:

h = Е D к t η/1000 ρ (6.2)

де Е – електрохімічний еквівалент, г/А·год; D к – густина
2
струму, А/дм ; t – час електролізу, год; η – коефіцієнт корисної
дії процесу (вихід за струмом), %. ρ – густина металу,
3
осадженого на катоді, г/см ;
Наведену формулу можна також використати для
розрахунку часу електролізу t, потрібного для одержання
покриття заданої товщини.
Крім постійного струму при нанесенні електрохімічних
покриттів застосовують змінний струм. Його застосування
поліпшує структуру покриття і дає змогу інтенсифікувати
процес за рахунок підвищення щільності струму (у 1,5 - 3
рази).
Хімічні покриття одержують, занурюючи деталь у
розчин (без пропускання електричного струму) й витримуючи
у ньому до одержання потрібної товщини покриття.

70