Page 75 - 4524

6 Нейромережі в задачах відображення

6.1 Типи задач відображення і підходи до їх
вирішення

Відображення розглядають як функцію f, визначену на
множині Х, яка приймає свої значення серед елементів мно-
жини Y і кожному елементу з Х має відповідати один і лише
один елемент з Y. Пару векторів X®Y називають прикладом
або реалізацією.
В задачах відображення нейромережі здійснюють оці-
нювання та передбачення поведінки об'єктів, в тому числі си-
стем та процесів, що підлягають певним законам і можуть бу-
ти задані сукупністю своїх реалізацій. Кожна реалізація по-
винна містити набір ознак, які визначають основний зміст
об'єкта. Якщо однією з ознак об'єкта дослідження є час, тоді
реалізації можуть бути представлені у вигляді часових рядів.
В більшості реальних об'єктів дослідження можливо ви-
ділити їх основні складові:
 детермінована складова, яка в принципі підлягає точ-
ному передбаченню;
 Ймовірнісна складова, яку можна передбачити з зада-
ним ступенем ймовірності;
 чисто випадкова складова, яку неможливо ні врахува-
ти, ні передбачити.
В залежності від ступеня впливу тієї чи іншої складової,
можна говорити про певний тип множин даних, що викорис-
товується для навчання НМ:
 множина даних детермінована, з усіма врахованими
основними параметрами, викликаними дією відомих причин,
яка характеризується малим рівнем шумів;
 множина даних з наявністю Ймовірнісної складової,
що випливає з експериментальної постановки задачі, з різним
ступенем врахування діючих факторів та з впливом похибок
оцінювання;
 множина даних з наявністю чисто випадкової складової
внаслідок не врахування ряду визначальних ознак явища.
Такий поділ слід вважати приблизним, але при оціню-
ванні об'єкту дослідження потрібно обирати такі ознаки, для
яких можливе зменшення чисто випадкової складової, оціню-

74