Page 8 - 4508
P. 8

Рисунок 1.1 – Схема анкерного прогону
                Дерев'яні опори в колишньому СРСР широко застосову-
           вались на ПЛ до 110 кВ включно. Перевагою цих опор була ма-
           ла вартість (в районах, що мають у своєму  розпорядженні лісові
           ресурси) і простота виготовлення. Недолік — схильність деревини
           до гниття, особливо в місці контакту з ґрунтом. Ефективний засіб
           проти гниття — просочення деревини спеціальними антисептиками
           та  застосування  бетонних  пасинків,  до  яких  прикріплювали  де-
           рев’яні стояки.
                Металеві сталеві опори, що використовуються на ЛЕП напру-
           гою 35 кВ і вище, досить металомісткі і вимагають фарбування в
           процесі експлуатації для захисту від корозії. Встановлюють метале-
           ві опори на залізобетонних фундаментах. Ці опори за конструктив-
           ним виконанням бувають двох основних типів — баштові або од-
           ностоякові й портальні, а за способом закріплення на фундаментах
           —  вільностоячі опори та опори на відтяжках. Незалежно від конс-
           труктивного  виконання  і  кріплення,  металеві  опори  виконують  у
           вигляді просторових гратчастих конструкцій.
                Залізобетонні опори довговічніші за дерев'яні, вимагають менше
           металу, ніж металеві, прості  в обслуговуванні, і тому їх широко
           застосовують на ПЛ до 500 кВ включно.
                Найпоширеніші  розташування  проводів  і  грозозахисних
           тросів на опорах зображені на рисунку 1.2. Розташування прово-
           дів трикутником застосовують на ПЛ 6-10 кВ і на одноколових
           ПЛ 35—330 кВ з металевими і залізобетонними опорами. Горизо-
           нтальне розташування проводів використовують на ПЛ 220 кВ і


                                          7
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13