Page 8 - 4508

Рисунок 1.1 – Схема анкерного прогону
Дерев'яні опори в колишньому СРСР широко застосову-
вались на ПЛ до 110 кВ включно. Перевагою цих опор була ма-
ла вартість (в районах, що мають у своєму розпорядженні лісові
ресурси) і простота виготовлення. Недолік — схильність деревини
до гниття, особливо в місці контакту з ґрунтом. Ефективний засіб
проти гниття — просочення деревини спеціальними антисептиками
та застосування бетонних пасинків, до яких прикріплювали де-
рев’яні стояки.
Металеві сталеві опори, що використовуються на ЛЕП напру-
гою 35 кВ і вище, досить металомісткі і вимагають фарбування в
процесі експлуатації для захисту від корозії. Встановлюють метале-
ві опори на залізобетонних фундаментах. Ці опори за конструктив-
ним виконанням бувають двох основних типів — баштові або од-
ностоякові й портальні, а за способом закріплення на фундаментах
— вільностоячі опори та опори на відтяжках. Незалежно від конс-
труктивного виконання і кріплення, металеві опори виконують у
вигляді просторових гратчастих конструкцій.
Залізобетонні опори довговічніші за дерев'яні, вимагають менше
металу, ніж металеві, прості в обслуговуванні, і тому їх широко
застосовують на ПЛ до 500 кВ включно.
Найпоширеніші розташування проводів і грозозахисних
тросів на опорах зображені на рисунку 1.2. Розташування прово-
дів трикутником застосовують на ПЛ 6-10 кВ і на одноколових
ПЛ 35—330 кВ з металевими і залізобетонними опорами. Горизо-
нтальне розташування проводів використовують на ПЛ 220 кВ і

7