Page 128 - 4507
P. 128

Анна Кріцак, cтудентка 5 курсу
               к. арх. Зоряна Лукомська – науковий керівник



                   ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ КУРОРТНОЇ АРХІТЕКТУРИ
                                     В СМТ. ВОРОХТА ТА ЇЇ ІСНУЮЧИЙ СТАН



               Анотація:  Початковою  стадією  інтенсивного  розвитку  курортних  поселень
                               Прикарпаття  можна  вважати  першу  чверть  XIX  ст.  їх
                               зародженню  сприяло  відкриття  джерел  мінеральних  вод  та
                               зміни,  які  відбулися  в  соціальній  сфері  життя  після  революції
                               1848  р.  в  Австро-Угорщині,  демократизували  суспільство.
                               Курорти Прикарпаття стали більш доступними і почали швидко
                               розвиватися, переважно, з невеликих поселень.

                      В  кінці  XIX  - на початку  XX  ст.  в  курортних  поселеннях  Прикарпаття
               починають будуватися вілли та вілли-пансіонати. Так наприклад, у 1930-х pp.
               у Моршині налічувалося 45 вілл та вілл-пансіонатів, в Яремчі - 40, Ворохті -
               20.  До  нашого  часу  збереглися  лише  деякі  з  них.  Згідно  з  даними  наукової
               літератури, станом на 1928 р. на території Краківського воєводства було 143
               курортні  поселення,  на  території  Львівського  воєводства  -  42  і  на  території
               Станіславівського - 60.
                      На  карті  курортних  поселень  Галичини  на  період  1900  р.  можемо
               побачити, що смт. Ворохта входить, до типу оздоровчих курортних поселень.
               Перед  Першою  світовою  війною  курорти  Прикарпаття  відвідувало  більше
               тисячі відпочиваючих щороку. У 1939 році, обслуговує понад 600 гостей. Тим
               не менш, у Ворохті до 1914 року, були вже десятки різних типів будинків для
               відпочиваючих пацієнтів, це число зросло до майже сотні в кінці 30-х років,
               яке  було  пов'язане  з  отриманням  статусу  курорту  в  1928  році,  в  той  час
               приїжджало більше, ніж 5000 осіб.
                      Домінуючою тенденцією в дерев'яній архітектурі початку ХХ століття і в
               міжвоєнний період був регіоналізм.
                       Регіональна  специфіка  архітектури  полягала  у  тому,  що  в  цей  період
               переважала  віллова  забудова  у  "швейцарському",  "закопанському"  та
               "садибному"  стилях.  "Швейцарський"  стиль  прийшов  у  Східну  Галичину  з
               Центральної Європи, "закопанський" і "садибний" стилі - із Західної Галичини.
               Ці стилі засновані на спільних, традиційних для регіону Центральної Європи і
               Галичини  будівельних  матеріалах  і  конструктивних  засадах  народного
               будівництва  мешканців  Альп  і  Карпат.  Стилі,  що  прийшли  з  Центральної
               Європи та Західної Галичини, під впливом місцевих традицій зазнали певної
               трансформації,  яка  знайшла  відображення  в  архітектурних  композиціях
               плану, окремих архітектурних деталях та декоративних елементах.
                      Важливим етапом, у формуванні курортної архітектури Ворохти , було
               створення гуцульсько-закопанського (польсько-українського) стилю.
                      Віллова  забудова  -  це  окремо  розташовані  будинки  садибного  типу.
               Архітектурно-просторова            композиція       такої     забудови      та     її   образні
               характеристики  у  початковому  періоді  були  наслідком  запозичень  зразків
               подібної забудови у Швейцарії і Норвегії, яка розвинулася в цих країнах дещо


                                                              127
   123   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133