Page 116 - 4507
P. 116

Цікавий  факт:  місячна  плата  за  кімнату  для  однієї  особи  становила  40
               золотих, для сім’ї – 50 - 60; харчування - від 3,5 до 5 золотих. Низькими були
               ціни й на купелі: сірчані – 2,5, боровинові – 4 золотих. Урядовці, військовики
               з членами родини мали право на 10 %, а учні – на 15 % знижку за лікувальні
               послуги.  У  середньому  місячний  побут  у  Черчі  становив  200  -  250  для
               одиноких і 300 - 450 золотих для сім’ї.
                      Перший  літній  сезон  для  живця  був  дуже  успішним.  Хоча  спільники
               розуміли,  що  їх  чекає  багато  проблем,  які  треба  вирішувати:  розширити  за
               рахунок  пасовиська  територію,  спроектувати  план  забудови  парку,
               приступити  до  спорудження  пансіонатів,  будинку  для  лікарів,  закупити
               лікарський інструментарій тощо. На все необхідні були чималі кошти.
                      Ситуацію врятував директор школи Петро Бігус, якому вдалося знайти
               велику підтримку у львівської інтелігенції – голови Українського Лікарського
               Товариства професора Мар’яна Панчишина, редактора газети “Діло” Федора
               Федорціва,  президента  Союзу  Українських  Адвокатів  Костя  Левицького,
               журналіста Романа Купчинського та інших. Українське Лікарське Товариство
               у Львові направило комісію для дослідження лікувальних вартостей місцевих
               джерел.  До  складу  комісії  входили  лікарі-бальнеологи,  інженери-хіміки  та
               геологи,  які  скрупульозно  досліджували  властивості  мінеральних  джерел,  їх
               хімічний  склад,  проводили  ґрунтові  та  гідрологічні  обстеження.  Членами
               комісії  були  такі  авторитети  як  лікарі  Максим  Музика,  Маркіян  Дзерович,
               Остап Прийма, Тит Бурачинський, інженери та геологи Іван Кандяк, Северин
               Пастернак, професор Ю. Полянський.
                      Невдовзі  лікар  Тит  Бурачинський  через  пресу  виніс  вердикт:  «Аналіз
               води, який виконали в лабораторії д-ра Музики й інженера Кандяка, свідчить
               про  її  лікувальну  силу.  Сірчана  вода  має  в  одному  літрі  більше  як  шість
               міліграмів  сірководню.  Головний  спосіб  примінення  –  купелі.  Деякі  джерела
               мають у собі йодові й магневі солі і їх можна вживати до життя для лікування
               недуг  мочених  доріг  та  при  нитях  кишок,  головно  при  запертях.  Знайдено
               боровину, багату на сірчані солі для купелів. Її стільки як у Любені Великому і
               значно більше, ніж у Немирові і Трускавці».
                      Цікавий експеримент провів на собі знавець європейських лікувальних
               місцевостей
               Л.  Білецький.  Вилікувавши  місцевими  джерелами  шлункову  недугу,  яка  не
               піддавалася лікуванню на інших курортах, він зробив висновок, що Черче є
               «збірником       мінеральних        багатств:       покладів      боровини,       сірчаних      і
               мінеральнопитних вод, які аналогічні водам відомого у Європі Карлсбадського
               курорту і цінніші за Трускавецькі, бо в них немає різних органічних знечищень
               і розкладових домішок».
                      Навесні  1929  року  управа  санаторію,  до  якої  увійшли  Антін  Король,
               Левко Лепкий, Тит Бурачинський, Петро Бігус, розробила генеральний план
               розбудови  санаторію,  яким  передбачалося  насадження  парку,  спорудження
               будівель, розширення водолікарні. На сьогодні первинний генеральний план
               санаторію не зберігся, однак за історичними довідками створено гіпотетичну
               реконструкцію генплану (Рисунок. 3).





                                                              115
   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120   121