Page 61 - 4499
P. 61

Сутність структурно-функціонального підходу полягає
                            у  виділенні  в  системних  об’єктах  структурних  елементів
                            (компонентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у
                            системі.  Елементи  і  зв'язки  між  ними  створюють  структуру
                            системи.  Кожний  елемент  виконує  свої  специфічні  функції,
                            які  "працюють"  на  загальносистемні  функції.  Структура
                            характеризує  систему  в  статиці,  функції  -  у  динаміці.  Між
                            ними є певна залежність.
                                   3агальнонауковою  методологією  вивчення  об’єкта
                            дослідження  є  системно-діяльнісний  підхід,  який  набув
                            значного  поширення  в  сучасних  наукових  розробках.
                            3азначений  підхід  указує  на  певний  компонентний  склад
                            людської  діяльності.  Серед  найсуттєвіших  її  компонентів:
                            потреба - суб’єкт - об’єкт - процеси - умови - результат. Це
                            створює  можливість  комплексно  дослідити  будь-яку  сферу
                            людської діяльності.
                                   Зміст    системно-генетичного      підходу    полягає    в
                            розкритті умов зародження, розвитку і перетворення системи.
                                   Пізнавальний, або когнітивний, принцип пов'язаний із
                            загальнофілософською  теорією  пізнання  і  є  методологічною
                            базою  для  багатьох  наук;  особливо  ефективний  у  вивченні
                            динаміки  науки  та  її  співвідношення  з  суспільством,  в
                            обґрунтуванні  провідного  значення  знання  в  поведінці
                            індивіда.  Слід  мати  на  увазі,  що  для  аналізу  формування
                            знання  необхідне  вивчення  практичної  і  теоретичної
                            діяльності людини у співвідношенні з її соціальним аспектом.
                            У  центрі  досліджуваних  проблем  перебуває  людина  як  член
                            соціуму,  представник  етносу,  психологічний  суб’єкт,  мовна
                            особа, комунікант.
                                   Пізнавальний  принцип  у  методології  не  має  чітко
                            окреслених меж, можливості його використання визначаються
                            специфікою  галузі.  Особливе  місце  посідають  дослідження
                            рівня  когнітивних  структур  соціальних  груп  і  їхня
                            вмотивованість  при  визначенні  інформаційно-пізнавальних
                            потреб.
                                   Для  вивчення  внутрішніх  і  зовнішніх  зв'язків  об’єкта
                            дослідження  суттєве  значення  має  моделювання.  3а  його
                            допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються
                            безпосередньому        вивченню.       Метод       моделювання
                            зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих


                                                            61
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66