Page 11 - 4497

даного мінералу, так і ізоморфними домішками. Ізоморфне заміщення одного елемента
іншими широко розвинуте в земній корі.

Розповсюдженість хімічних елементів в космосі

Відкриття і використання спектрального аналізу в астрономії надзвичайно розширило
знання людей про хімічний склад космічних тіл.
Ще розробники спектрального аналізу Г. Кірхгоф і Р. Бунзен встановили у складі
Сонця ті ж самі елементи, що і на Землі. У 1868 році астрофізик Дж. Н. Локьєр відкрив на
Сонце новий елемент – гелій, який був знайдений В. Рамзеєм на Землі лише у 1895 році в
радіоактивному мінералі клевеїті.
Разом з тим, кількісна оцінка розповсюдження елементів на Сонці та в інших зірках
була дуже ускладненою. Високі температури зірок викликають нерівномірне збудження
різних атомів і відповідно визначають різну інтенсивність променів світла. Дана проблема,
пов’язана із введенням відповідних поправок, була вирішена індійським фізиком М. Саха.
Першу кількісну оцінку складу верхніх оболонок Сонця виконав американський
астрофізик Г. Ресселл у 1929 р. Він встановив, що за співвідношенням металів речовина
Сонця ближча до хондритових метеоритів, ніж до земної кори.
Найбільш розповсюдженими елементами Сонячної системи є: водень, гелій, вуглець,
азот, кисень, натрій, магній, алюміній, силіцій, фосфор, сірка, кальцій, залізо і нікель.

Середній вміст хімічних елементів у земній корі

Середній вміст багатьох елементів у земній корі (кларків) спочатку встановлювався, як
середнє значення результатів аналізів декількох тисяч зразків гірських порід для зовнішнього
шару земної кори товщиною 16 км (10 миль). При встановленні середнього вмісту
малорозповсюджених елементів вивчались суміші багатьох зразків порід із різних територій.
В подальшому використовували аналізи двох найбільш типових груп порід літосфери –
гранітів і базальтів. А потім враховували (вводили поправку) їх вірогідне співвідношення в
інтервалі між поверхнею Землі і границею Мохоровичіча.
Головними елементами земної кори є (відсотки за масою, за даними В. Гольдшмідта):
кисень (46,6), силіцій (кремній) (27,72), алюміній (8,13), залізо (5,0), магній (2,09), кальцій
(3,63), натрій (2,83), калій (2,59). Всього 98,59 %.

Розповсюдження хімічних елементів у гірських породах місяця

Гірські породи Місяця були доставлені на Землю завдяки експедиціям міжпланетних
станцій “Аполлон – 11, 12, 14, 15, 16, 17”, а також – “Луна 16 і 20”. Всього на Землю було
доставлено близько 400 кг місячних порід.
Поверхня Місяця складається із світлих і темних ділянок. Світлі ділянки – це гірські
системи і підняття, а темні – так звані місячні моря. Назви певних об’єктів Місяця
сформувались ще у XVII столітті і збереглися до сьогодення.
Уся поверхня Місяця покрита великою кількістю метеоритних воронок різного
діаметра, найбільш великі з яких отримали назву місячних цирків.
Підняття на Місяці утворені основними інтрузивними породами – анортозитами і
норитами. Анортозит, це порода, головним мінералом якої є основний плагіоклаз. Норит, це
порода групи габро; складається переважно із основного плагіоклазу і піроксену. Головними
мінералами місячних материків є: анортит, гіперстен, діопсид, альбіт, олівін, ільменіт,

10