Page 127 - 4496

границь збільшилась; тому цей випадок дає гірший від
основного результат.
Випадок 4. L=8; h = 63 / 8  8; для подання одного
числа потрібно 3 розряди, отже для зберігання всіх чисел
потрібно 3  16 = 48 розрядів; значення межі сьомого відрізка
7  8 = 56; до восьмого відрізка потрапляють значення (58,
62); найбільше значення границі 16 - 2 = 14; для зберігання
семи границь потрібно 4  7 = 28 розрядів; загальний обсяг
потрібної пам’яті 48 + 28 = 76; економія складає 20 розрядів.
Це співпадає з результатом випадку 2. Відзначимо, що таке
3
значення h = 8 = 2 є степенем 2, найближчим до основної
ширини відрізка h = 11 в меншу строну.
Випадок 5. L=16; h = 63 / 16 = 4; для подання одного
числа потрібно 2 розряди, отже для зберігання всіх чисел
потрібно 2  16 = 32 розряди; значення межі п’ятнадцятого
відрізка 4  15 = 60; до шістнадцятого відрізка потрапляє лише
значення (62); найбільше значення границі 16 - 1 = 15; для
зберігання п’ятнадцяти границь потрібно 4  15 = 60 розрядів;
даний випадок дає значно гірший від основного результат
через велику кількість границь.
Висновки.
- Метод Лавинського дає орієнтовне значення
оптимальної кількості відрізків. Це пояснюється тим, що
застосовується спосіб оптимізації, придатний для неперервних
функцій, тоді як функція, що виражає обсяг пам’яті, є
дискретною.
- Одержавши ширину відрізка h за методом
Лавинського, необхідно оцінити її оптимальність. Крім того,
треба оцінити оптимальність тих найближчих значень ширини
в більшу сторону (див. випадок 2) і в меншу cторону (див.
k
випадок 4), що відповідають умові h = 2 , де k - ціле число. Із
трьох указаних випадків слід вибрати найкращий.
- Для нашого прикладу (M = 16, N = 63) найкращим
варіантом стиснення є варіант L = 4, h = 15 або L = 8, h = 8.
При цьому економія складає 20 двійкових розрядів.

124