Page 93 - 4495
P. 93

дкування        W   такого,  що  менші  вагові  коефіцієнти  представляють
            значення менш важливих обмежень.
                  Проблема  задоволення  обмежень  з  ваговими  коефіцієнтами  P
                                                                                                           
            складається  з  множини  обмежень  C  з  ваговими  коефіцієнтами,  що
            обмежують можливі значення змінних з множини V , з введеним ран-
            жуванням в домені D .

                 Вагові коефіцієнти обмежень як правило є натуральними числа-
            ми. Зокрема задача MAX – CSP може бути представлена через обме-
            ження потужності множини вагових коефіцієнтів  W  значенням оди-
            ниця.

                  Означення 2 (ступінь задоволення (satisfaction degree)) Розгля-
            немо задачу CSP з ваговими коефіцієнтами  P                         ( , , )V D C . Ступінь за-
                                                                            
            доволення  присвоєння    задається як сума вагових коефіцієн-
                                                       V
            тів  всіх  обмежень,  що  не  задовольняються  даним  присвоєнням   ,

            тобто,          : ( )      w ( )c .
                              V
                                            c
                  Означення  3  (розв’язок,  ступінь  зв’язності).  Розв’язком  CSP

            задачі  з  ваговими  коефіцієнтами  проблеми  P   є  таке  присвоєння   ,
                                                                            
            що  його  ступінь  задоволення  ( )    є  мінімальною по  відношенні  до
              W .
            Ступінь  задоволення  рішення  дає  нам  ступінь  зв’язності  для  CSP  –

            проблеми з ваговими коефіцієнтами.
                  Приклад 1. Розглянемо тривіальний приклад з тимчасового пла-
            нування. Ми маємо скласти графік трьох подійу три різні періоди ча-

            су. Перша з них повинна бути спланована перед другою з ваговим ко-
            ефіцієнтом  10.  Третя  подія  повинна  початися  зразу  після  першої  з
            меншим ваговим коефіцієнтом рівним 5. І якщо це можливо ми б хо-
            тіли планувати всі наші події в наступному порядку: перша подія як

            перша з них з ваговим коефіцієнтом 2, друга – як друга з них ваговим
            коефіцієнтом 2 і остання подія – як остання з них з ваговим коефіціє-
            нтом 2 також.

                 Перша вимога з найбільш важливим ваговим коефіцієнтом вима-
            гатиме планування першої події в перший чи другий часовий період
            поки друга подія буде спланована з другим чи третім часовими пері-
            одами. Це рішення гарантує те, що перше обмеження буде задоволено

            і  його  ваговий  коефіцієнт  не  буде  додано  до  вагового  коефіцієнта
            розвязку.  Друге  обмеження  вимагає  розміщення  третьої  події  між

            першою і другою подіями. Це буде результатом присвоєння часових
            проміжків для першої, третьої та другої подій. Таке присвоєння задо-



                                                           93
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98