Page 46 - 4490

а) традиційна; б) харизматична; в) раціонально-легальна; г) немає правильної
відповіді.

2.A11. Як М. Вебер назвав легітимну політичну владу, яка передбачає безумовну
та ірраціональну віру підлеглих у незвичайні якості і здібності, винятковість
правителя?
а) традиційна; б) харизматична; в) раціонально-легальна.

2.A12. На основі критерію політичного режиму правління розрізняють владу:
а) тоталітарну; б) авторитарну; в) судову; г) правильні відповіді а і б.

2.A13. Згідно критерію поділу влади розрізняють:
а) публічну владу; б) демократичну владу; в) виконавчу владу; г) харизматичну
владу.

2.A14. На основі критерію сфер суспільного життя виділяють владу:
а) економічну; б) законодавчу; в) духовну; г) традиційну; д) правильні відповіді а і
в.

2.A15. Найважливішою формою прояву політичної влади є:
а) державна влада; б) партійна влада; в) влада засобів масової інформації; г) влада
органів місцевого самоврядування.

2.A16. Функцію політичної влади, націлену на стійкий розвиток політичної
системи, громадянського суспільства, називають:
а) мотиваційною; б) стабілізаційною; в) регулятивною; г) інтегративною.

2.A17. Яку функцію виконує політична влада, коли вона формує мотиви
політичної діяльності, як загальнозначущі, так і часткові?
а) інтегративну; б) регулятивну; в) стабілізаційну; г) немає правильної відповіді.

2.A18. М. Вебер здійснив найбільш загальну типологію політичної поведінки.
Згідно неї, політики за сумісництвом – це:
а) більшість громадян, участь у політиці для яких не є ні професійним, ні
постійним заняттям і виявляється лише час від часу: під час голосування,
висловлення думки на референдумах тощо; б) ті люди, які ведуть політичну
діяльність лише в разі необхідності (збираються на сесії представницьких органів,
беруть участь в роботі політичних партій тощо), і вона для них не є
першочерговою справою життя ні в матеріальному, ні в інтелектуальному
аспектах; в) ті люди, політична діяльність для яких є професійним заняттям і
основним джерелом існування; г) немає правильної відповіді.

2.A19. М. Вебер здійснив найбільш загальну типологію політичної поведінки.
Згідно неї, політики за професією – це:

46