Page 89 - 4488

При прокладанні морських трубопроводів великої
довжини способом буксирування складною операцією є
з'єднання у морі окремих сплетінь у суцільну нитку. При
з'єднанні сплетінь можна використовувати як надводний
монтаж із використанням суден-трубоукладачів (рис.8.5, с) та
різних плавучих засобів (понтони, спеціальні стикувальні
плаваючі камери, кранове судно із спеціальною бортовою
коляскою для стискування сплетінь, так і з'єднання сплетінь
трубопроводів під водою у гіпербаричних камерах.
Надводний монтаж особливо утруднений у разі підняття
стискуваних труб із великої глибини, а з'єднання сплетінь під
водою потребує складного й дорогого обладнання, Оскільки
з'єднання окремих, які протягуються на великій глибині,
сплетінь дуже складне й потребує великих затрат, то для
зменшення кількості стиків треба протягувати сплетіння
великої довжини (10-30 км).
На шельфі Чорного моря застосовують переважно
спосіб прокладання морських трубопроводів вільним
занурюванням із буксируванням довгомірних сплетінь на
плаву до місця укладення.
За цим способом на береговому будівельному
майданчику проводять монтаж сплетінь трубопроводу
завдовжки 1-2 км, котрі розміщують на спусковій доріжці чи
обводненому технологічному каналі, а потім транспортують з
допомогою буксирних суден до місця прокладання. Схема
виводу з каналу й послідовність з'єднання двох сплетінь по-
казана на рис.8.6. Спочатку виводять перше сплетіння доти,
доки її хвостовий кінець не досягне зварювального мостика,
на якому виконують приєднання другого сплетіння.
контролюють та ізолюють стик. Подальше транспортування
з'єднаних сплетінь до місця укладення здійснюють головним і
хвостовим буксирними суднами. Призначення хвостового
буксирувальника - утримувати сплетіння у натягненому стані
від можливого викривлення під дією хвиль і течій та
забезпечувати заданий курс її буксирування.

88