Page 45 - 4477

Розглянемо будову комплексних сполук. В їх
молекулах міститься атом в позитивному ступені
окиснення, який об’єднює довкола себе всі інші
частинки. Його називають комплексоутворювачем чи
+2
+2
центральним атомом; в наших прикладах це Fe і Zn .
Найчастіше, комплексоутворювачами є катіони
3+
3+
2+
3+
2+
d – елементів, наприклад, Fe , Fe , Co , Cr , Cu ,
4+
Ti тощо, рідше – атоми елементів головних підгруп
періодичної системи з позитивним ступенем окиснення,
+2 +3
наприклад, Be , Al , а також неметали з високим
+3 +4 +5
ступенем окиснення (B , Si , P тощо).
В безпосередній близькості від
комплексоутворювача розміщуються частинки, які
-
називають лігандами; в наших прикладах це СN та
NH 3. Лігандами зазвичай є негативно заряджені йони
-
-
-
-
-
(СN , OH , Сl , I , NO 2 тощо) або нейтральні молекули
(H 2O, NH 3).
Число лігандів, розміщених навколо комплексо-
утворювача, визначає координаційне число
комплексоутворювача (комплексні сполуки часто
називають координаційними). Для K 4[Fe(CN) 6]
координаційне число рівне 6, а для [Zn(NH 3) 4]SO 4
координаційне число рівне 4. Значення координаційного
числа залежить від багатьох факторів: від природи
лігандів, від співвідношення радіусів лігандів і
комплексоутворювача, умов проведення процесів
комплексоутворення. Але основним фактором, який
впливає на координаційне число, є ступінь окиснення
комплексоутворювача:

ступінь окиснення +1 +2 +3 +4 вище
комплексоутворювача +4
координаційні числа 2 4;6 6;4 6 8-12
(підкреслені найбільш характерні координаційні числа).

45