Page 78 - 4470

12. ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ НА ТЕРИТОРІЇ ІСТОРИЧНОГО ЦЕНТРУ
МІСТА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА

Вивчення особливостей розвитку, оцінка архітектурно-містобудівної
вартості та пропозиції щодо збереження історичних центрів міст є особливо
важливими сьогодні, коли маємо збільшення уваги у суспільстві до охорони
культурної спадщини. Елементи цінної історично сформованої об’ємно-
планувальної системи міста, які вціліли після значних змін, руйнуються та
нищаться в теперішній час, в процесі перебудов та реконструкцій. У багатьох
випадках це зумовлено тим, що відсутня інформація про цінність того чи
іншого елементу міської структури чи містобудівельного об’єкту в цілому. У
більшості випадків ремонтні чи реставраційні роботи проводять без
попереднього наукового дослідження
Для того щоб призупинити масове невідповідне ставлення до
історичних містобудівних комплексів, якими є центральні райони міст, що на
даний час не мають статусу пам’ятки, але часто є особливо цінними,
необхідно в першу чергу опрацювати наукові засади робіт з їх оцінки,
збереження та відновлення. Дані заходи необхідно проводити на основі
оновленого та удосконаленого пам’ятко-охоронного законодавства.
Для подальшого збереження та підтримання в належному стані існуючих
та нововиявлених пам’яток в даному випадку надзвичайно важливим є
впровадження програми заходів по реставрації, консервації, збереженню,
пристосуванню та відтворенню існуючих та втрачених елементів міської
структури в межах історичного ядра міста, яка б забезпечила стратегічні,
ідейні положення.
На прикладі міста Івано-Франківська розроблено концепцію програми
заходів, яка включає комплекс реставраційних, регенераційних робіт зі
збереження та охорони історико-архітектурного середовища центру міста, до
складу якого входять елементи архітектурної спадщини. Крім того,
пропонується надати даній програмі освітньо-експозиційного характеру.
У центрі міста розташовувалась традиційна ринкова площа з
приринковими кварталами, та величною будівлею ратуші, що за своєю
конструкцією не має аналогів в Україні. Позаду приринкових кварталів
розташовувались сакральні споруди, які збереглись до сьогодні:
Парафіяльний костел Діви Марії, святих Андрія та Станіслава (1703 р.),
Вірменський костел Зачаття (1763 р.), Єзуїтський костел (1729 р), синагога
(1897 р.).
Територія середмістя в плані була наближена до правильного
шестикутника, який був оточений укріпленнями, що складались з шести
правильних земляних бастіонів та куртин. Крім того фортеця була оточена
ровами з водою та земляними валами. До міста можна було потрапити через
три брами з вежами, до яких вели довгі дерев’яні мости через рів. У 1679 –
1682р.р. фортецю було добудовано та удосконалено у напрямі
новозбудованого палацу Потоцьких. Твердиня набула повздовжнього вигляду.
В 1734 – 1750р.р. частокіл був замінений на камінь і цеглу. У 1809 – 1812р. за
домовленістю між Росією та Австро–Угорщиною було розібрано
Станіславівські фортифікації, рови засипано, і різниця між середмістям та
передмістями перестала існувати. Було збережено тільки невеличкі елементи
мурів. Рови було засипано в 1812р. і сьогодні можемо прослідковувати тільки
їх обриси. Тільки частина північно-західного бастіону збереглась до наших
днів.
78