Page 73 - 4470

11. ОЗНАКУВАННЯ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ
КОЛИШНЬОЇ ФОРТЕЦІ СТАНІСЛАВОВА (ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА)

У багатьох містах західної України, які мають багату історико-
архітектурну спадщину, існує проблема представлення цінної історичної
забудови. Принципи збереження, пристосування, а також представлення
архітектурно-містобудівної спадщини, задекларовані у державних
документах та постановах, активно обговорюються у наукових колах, але
вирішення цієї проблеми потребує індивідуального підходу залежно від
конкретної споруди чи комплексу. А коли мова йде про колишні
фортифікаційні утворення, то проблема представлення цінності таких
комплексів – ускладнена недостатнім їх дослідженням, масштабністю цих
споруд, численними змінами, які були внесені у планувально-просторову
структуру впродовж періоду існування комплексів. Звичайно це пов’язано,
певною мірою, із історичними подіями в західній Україні, приналежністю цих
земель впродовж століть до різних держав.
Представлення цінності містобудівного комплексу є складним
завданням в сучасних умовах існування історичних центрів міст західної
України, які зазнають значних змін, реконструкцій, перебудов. У переважній
більшості випадків, такі містобудівні утворення не мають статусу пам’ятки, а,
отже, не охороняються належним чином.
На жаль, на сучасному етапі розвитку як міста Івано-Франківська, так і
більшості історичних міст західної України, найменш збереженими є саме
колишні оборонні системи, які, в свою чергу, представляють найбільшу
історико-архітектурну цінність. Колишні фортифікаційні системи майже
повністю втрачені для суспільства, оскільки, рідко виникає можливість, у той
чи інший спосіб, представити хоча б їхні збережені фрагменти на огляд
широкому загалу глядачів.
Але, в цей же час, маємо приклади вдалого пристосування, музеєфікації
та експонування колишніх фортифікацій відповідного періоду у Європі, які, в
той чи інший спосіб, представляють архітектурно-містобудівну цінність міст-
фортець, тому актуальним є розроблення, на концептуальному рівні, методів
та засобів представлення архітектурної цінності колишньої фортеці
Станіславова періоду XVII – XVIII cт. (рис. 11.1), а також застосування даної
концепції представлення для інших історичних міст.
Місто Станіславів (сьогодні Івано-Франківськ) було засноване на
Покутті, в межиріччі двох Бистриць. Знаходилось воно на відстані 110 км на
південний схід від Львова. Територія, на якій виникло місто, належала
первісно двом селам – Заболоттю і Княгинину, які пізніше стали
передмістями укріпленої фортеці. Місто розляглось на рівнині, яку з однієї
сторони оточувало село Заболоття, а з інших трьох сторін озера і мочарі,
посеред котрих текла мала річка Бистриця (Солотвинська) і впадала до
міського рову. Такі природні умови відігравали роль додаткової оборони,
котрої вимагало місто-фортеця.
Станіславів – це одне з міст – резиденцій з оборонною функцією. За
своєю планувальною структурою можемо віднести його до унікальних міст-
ансамблів, яке складалось з трьох взаємопов’язаних елементів: середмістя,
резиденції власників міста та системи фортифікацій, що об’єднувала ці два
елементи.
На жаль, фортифікаційна система міста Станіславова, яка належить до
XVII ст., була розібрана з приходом до влади австрійського уряду (поч. XIX

73