Page 71 - 4466

При геометризації визначають форму та межі покладів шляхом
вивчення:
– структурної поверхні продуктивних горизонтів;

– ступеня розчленованості їх на прошарки;
– характеру літологічних заміщень колекторів;
– характеру тектонічних порушень;

– просторового положення флюїдоконтактів (нафта – вода,
газ – нафта, газ – вода).
Висотне положення флюїдоконтактів на окремих ділянках по-

кладу може бути визначено трьома способами: за керном, за
матеріалами промислово-геофізичних досліджень у свердловині

або за даними випробування свердловин.
На початку розвідки наближене значення абсолютної позначки
флюїдоконтакту здебільшого визначають за даними випробування

продуктивних і непродуктивних свердловин.
Якщо на структурі одержано промисловий приплив безводної

нафти лише із однієї свердловини, то за надійне гіпсометричне по-
ложення флюїдоконтакту зазвичай приймають абсолютну позначку
нижніх отворів перфорації. Якщо з одного інтервалу перфорації

одержана нафта з водою, то положення ВНК визначають або за ре-
зультатами інтерпретації результатів геофізичних досліджень в
свердловині, або умовно відносять до середини цього інтервалу з

переміщенням його догори або вниз залежно від співвідношення
кількості нафти і води в продукції свердловини.
Якщо в межах покладу є пара поблизу розташованих свердло-

вин, одна із яких дала, наприклад, нафту, а друга – воду, то про-
сторове положення ВНК можна визначити двома способами.

За першим способом гіпсометричне положення ВНК прийма-
ють як середнє арифметичне із значень абсолютних позначок
верхніх отворів перфорації водної свердловини та нижніх отворів

перфорації нафтової свердловини. Аналогічно за парами
відповідних свердловин визначають гіпсометричне положення
ГНК і ГВК.

За другим способом положення флюїдоконтактів визначають
шляхом розрахунків з використанням такої узагальненої формули
В. П. Савченка

ДH с   g  (Р н. ф  Р в. ф ) (10.1)
H = н. фл пл пл ,
вн
с (   g  )
н. фл в. фл
67