Page 18 - 4438

магма кристалізується досить швидко і породи можуть набувати мілкозернистої
структури, чим суттєво не відрізняються від структур гіпабісальних чи навіть ефузивних
порід. Вказане вище дещо обмежує надійність структурних ознак при класифікації порід.

Класифікація за хімічним складом

Хімічний склад магматичних порід є основою багатьох класифікацій, які вивчає
спеціальний розділ петрографії - петрохімія.
Хімічна класифікація магматичних порід базується на кількісному вмісті в їх складі
кремнезему і є однією з самих ранніх, але не втратила значення і до тепер.
На основі цього принципу всі породи поділяються на 5 груп:
ультраосновні - 4 5 %
основні - 45-52 %
середні - 52-65 %
кислі – 65 %
Ця класифікація доповнюється співідношенням молекулярних кількостей, що
дозволяє доповнити характеристику породи і віднести її до одного із трьох рядів:
1) вапняково-лужний, або. нормальний: CaО+Na 2О+K 2О>Al 2o 3>Na 2O+K 2O;
2) перенасичений лугами: Na 2O+K 2O>Al 2O 3;
3) перенасичений глиноземом:Al 2O 3>CaO+Na 2O+K 2O.
При всій важливості хімічної класифікації вона має суттєвий недолік. За одним
хімічним складом без знання мінерального складу і структури назвати породу
неможливо. Є багато прикладів, коли породи близького або аналогічного хімічного
складу відносились до різних генетичних груп - магматичних, осадових, метаморфічних.
Класифікація за мінеральним складом

Класифікація за мінеральним складом проста і зручна, оскільки мінеральний склад
добре розкристалізованих порід легко можна визначити під мікроскопом. Труднощі
визивають слаборозкристалізовані породи, мінеральний склад яких важко визначити, а
кількісну оцінку мінералів можна визначити приблизно.
Важливими класифікаційними мінералами є польові шпати, не тільки тому, що ці
мінерали найбільш поширені, але і тому, що магматичні породи різного хімічного складу
характеризуються наявністю шпатів також певного складу. Дуже важливим для
класифікації є кількісні співвідношення плагіоклазів і натрієво-калієвих польових шпатів
(ортоклазу,. мікрокліну, санідину). Другим за значенням і поширенням є кварц. Далі
ідуть залізо-магнезіальні силікати (олівін, піроксен, рогова обманка, біотит), які мають
дуже важливе значення, особливо при визначенні назви породи і, нарешті,
фельдшпатоїди (нефелін, лейцит), типові для специфічної групи лужних порід.
Академік О. Заварицький з урахуванням кількісного співвідношення головних
породоутворювальних мінералів, хімічного складу, структурних, текстурних
особливостей, геологічних умов формування всі магматичні породи поділив на сім груп,
у кожну з яких входять близькі за хімічним та мінеральним складом породи інтрузивної,
ефузивної та жильної фацій. Тому групи мають подвійні назви (за глибинними та
ефузивними різновидами).
Це такі групи:
1) група перидотитів, за вмістом кремнезему відповідає ультраосновним породам;
2) група габро-базальтів відповідає основним породам;
3) група діоритів-андезитів відповідає середнім породам;
4) група сієнітів-трахітів відповідає середнім породам;
5) група нефелінових сієнітів-фонолітів відповідає лужним породам:
6) група гранітів-ліпаритів відповідає кислим породам;
7) група гранодіоритів-дацитів відповідає кислим породам.
Назви магматичних порід у більшості випадків пов'язані переважно з місцевістю, де
породи вперше вивчали та описували (андезит від гірського масиву Анд у Південній
17