Page 15 - 4431

За усіх зазначених форм інформаційної діяльності держава повинна забезпечити
суверенітет України у сфері науково-технічної інформації. Це завдання має досягатися:
 організацією та державною підтримкою власних інформаційних систем і
наданням для них можливості шукати, фіксувати, отримувати, обробляти і
поширювати в інтересах суспільства науково-технічну інформацію, вироблену в
Україні або в інших країнах світу;
 ресурси науково-технічної інформації, що формуються за рахунок коштів
державного бюджету, проголошуються власністю держави;
 створенням і розвитком національної системи науково-технічної інформації;
 доступ інших держав до інформаційних ресурсів України забезпечується на
основі угод та договорів і під контролем держави.

Держава створює надійну організацію системи охорони та зберігання
інформації. Порушення законодавства про науково-технічну інформацію тягне за
собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Закон України “Про інформацію” в ст. 47 встановлює відповідальність за
порушення законодавства про інформацію. Порушення законодавства про інформацію
тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну
відповідальність відповідно до законодавства України.
Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи,
винні у вчиненні таких порушень, як:
– необґрунтована відмова надати відповідну інформацію;
– надання інформації, що не відповідає дійсності;
– несвоєчасне надання інформації;
– навмисне приховування інформації;
– примушення до поширення або перешкоджання поширенню чи безпідставна
відмова від поширення певної інформації;
– поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність
особи;
– використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина
без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок
виконання своїх службових обов’язків;
– розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою,
яка повинна охороняти цю таємницю;
– порушення порядку зберігання інформації;
– навмисне знищення інформації;
– необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з
обмеженим доступом.
Дії державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування та їх
посадових осіб, а також політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової
інформації, державних організацій, які є юридичними особами, та окремих громадян,
які за чинним законодавством про інформацію визнаються протиправними, піддягають
оскарженню до органів вищого рівня або до суду.
Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються до органів вищого рівня,
яким підпорядковані ці особи. Якщо скарга, подана до органу вищого рівня, не
задовольняє заінтересовану особу (фізичну чи юридичну), то вона має право оскаржити
протиправні дії посадових осіб до суду.
Якщо правопорушення законодавства про інформацію заподіяло матеріальну чи
моральну шкоду громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державним
органам, особи, винні в цьому, відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір
відшкодування визначає суд.

15