Page 165 - 4417
P. 165
Жорсткість будівлі можна регулювати конструкцією
фундаменту. Серед фундаментів неглибокого закладання най-
меншу жорсткість мають стовпи (окремо стоячі фундаменти
під колони), більшу жорсткість мають стрічкові фундаменти, а
ще кращу - з перехресних стрічок.
Велику жорсткість мають плитні фундаменти, яка може
бути підвищені при переході на коробчасті.
Серед фундаментів глибокого закладання виділяють:
- пальові (20*20 - 40*40), 5 – 20 до 90 м;
- бурові опори (1 – 2,5 м) до 30 – 40 м;
- опускні колодязі;
- витрамбувані котловани.
Деформації глибоких фундаментів значно менші, ніж у
неглибоких, бо вони передають навантаження на глибокі,
більш міцні шари ґрунту.
При розрахунках деформацій ґрунтових основ необхідно
розглядати систему: ґрунтова основа – фундамент - будівля.
Загальною умовою розрахунків є дотримання допусти-
мих значень величин осідання (від 8 до 40 см) та нерівномір-
ності деформацій (від 0,001 до 0,006). Ґрунти залежно від ти-
пу, фізичного стану і структурної міцності мають різну
здатність до розвитку деформацій. Багаточисельні експери-
ментальні досліди показують, що за певних навантаженнь,
коли починається стадія зсувів, під фундаментом утворюється
ущільнене ядро, що має форму клина. Основою ядра є фунда-
мент на всю ширину, а бокові сторони утворені кривими ков-
зання, які проходять через краї фундаменту.
9.1 Основні положення для вибору типу основ і виду
фундаментів
Фундамент служить для прийняття навантажень надзем-
них конструкцій та захисту стін від ґрунтової вологи.
Стійкість і довговічність будинку забезпечуються в першу
чергу стійкістю і довговічністю фундаменту. При закладанні
фундаменту перш за все слід визначити структуру ґрунту на
ділянці, глибину його промерзання, рівень ґрунтових вод.
Кращою основою для фундаментів є однорідний ґрунт: він
рівномірно осаджується, і будівля не дає перекосів.
166