Page 128 - 4411

моменту створення інформації, а не втрата її цінності внаслідок
багаторазового використання. У різних областях науки і техніки

темпи знецінювання знання неоднакові, процес «старіння»
інформації може тривати від п’яти до 15 років і більше;

 Адресність. Щоб користувач засвоїв інформаційний продукт, він

повинен докласти певних зусиль. Через те важливо врахувати

особливості тих чи інших груп користувачів, їх індивідуальні

якості. Навіть наукову статтю готують для референтного кола

потенційних читачів, враховуючи рівень їхньої підготовки,

вироблені в певному науковому середовищі уявлення про те, що

має становити результат і як його потрібно обґрунтовувати та ін.

Досвід створення експертних систем показав, що різним

споживачам інформаційних товарів і послуг є зручними різні

способи надання інформації, адже споживання інформаційного

продукту вимагає зусиль. Це властивість адресованої інформації

та інформаційних продуктів, завдяки якій (разом зі старінням)

потребу в інформаційних продуктах не можна задовольнити раз і

назавжди;

 Додаткова вартість. Нове знання не з’являється як готова

інформація. Щоб перетворити його на продукт чи послугу, треба

виконати складні дії. А виробництво інформації, на відміну від

виробництва матеріальних товарів, вимагає значних витрат

порівняно з витратами на її тиражування. У зв’язку із цим на

інформаційному ринку споживач купує носій, а не право

копіювання. Ця властивість інформаційного продукту — труднощі

виробництва і відносна простота тиражування — створює немало

проблем щодо визначення прав власності у межах сфери

інформаційної діяльності. Тобто володіння інформацією не є

гарантією абсолютного права на її використання. Вартiсть

iнформацiї визначається не стiльки витратами на виробництво,

127