Page 37 - 4409

свинцем, утруднене зварювання титану з вуглецевими сталя-
ми і міддю, заліза із свинцем тощо.
Зварюваність сталей залежить від їх хімічного складу.
Найбільший вплив мають вуглець і шкідливі домішки (сірка
та фосфор), при збільшенні вмісту яких зварюваність
погіршується. Для зварювання виробів в основному викори-
стовують конструкційні низьковуглецеві, низько- й
середньолеговані сталі. Рідше зварюють високовуглецеві
сталі. Основними труднощами, які виникають при зварюванні
сталей є:
– схильність до утворення гартованих структур (у сталях
із вмістом вуглецю понад 0,22 %);
– схильність до утворення гарячих (вміст сірки) і холод-
них (вміст фосфору) тріщин;
– забезпечення достатньої міцності з'єднання.
На зварюваність сталі також впливають хімічний склад
електродів, режими зварювання, температура навколишнього
середовища, товщина сталі, закріплення елементів
конструкцій, техніка виконання зварювання тощо.
Враховуючи труднощі зварювання, сталі за
зварюваністю поділяють на чотири групи:
1) добре зварювані сталі — це низьковулецеві та низько-
лего-вані сталі, які не гартуються та зварюються без обме-
жень, незалежно від товщини металу, конфігурації швів і
жорсткості конструкції в широкому інтервалі режимів зварю-
вання. Для низьколегованих сталей з вмістом вуглецю більше
0,16 %, товщині понад 25 мм і жорсткій конструкції
необхідний попередній підігрів до 100-150 °С;
2) задовільно зварювані сталі — це вуглецеві сталі з
вмістом вуглецю від 0,22 % до 0,30 % і низьколеговані сталі з
вмістом вуглецю від 0,14 % до 0,22 %. Такі сталі зварюються
при температурі довкілля не нижче «плюс» 5 °С і товщині

36