Page 60 - 4405

де k 0 — поправочний множник на нерівномірність
розподілу температур по перетину трубопроводу; с р —
теплоємність (для газу при постійному тиску) при температурі
Т 1+Т 2/2; Т 1, Т 2 — температури потоку до і після нагрівача; ΔT
= Т 2 - Т 1.
Тепло до потоку в калориметричних витратомірах
підводиться зазвичай електронагрівачами, для яких
q  , 0 24 I 2 R , (4.56)
t
де I — сила струму; R — опір нагрівача.
Звідси отримаємо рівняння вимірювань (статичну
характеристику перетворення) калориметричних витратомірів
, 0 24 IR
M  . (4.57)
k c  T
0 p
Можливі і існують два способи вимірювання масової
витрати:
- витрату визначають за значенням потужності, яку
споживає нагрівач, що забезпечує постійну різницю
температур ΔT;
- витрату визначають за різницею температур ΔТ при
незмінній потужності, що підводиться до нагрівача.
У першому випадку витратоміри працюють як регулятори
температури нагріву потоку, у яких вимірювальним і
регулюючим елементом є урівноважений міст з термометрами
опору до і після нагрівача. При зміні різниці температур міст
виходить з рівноваги і включає пристрій, який змінює
регулювальний опір до тих пір, поки не відновиться заданий
ступінь нагріву. Масову витрату при цьому визначають за
показами ватметра, включеного в ланцюг нагрівача.
Давачі калориметричних витратомірів другого типу
складаються з двох послідовно сполучених термометрів
опору, встановлюваних до і після нагрівача. Послідовне
з'єднання термометрів забезпечує рівність струмів в їх
ланцюгах, що дозволяє градуювати їх безпосередньо за

59