Page 14 - 4394

розподіл між двома учасниками секретної інформації, яка не може
бути доступна противникові. Або третя сторона може
використовуватися для вирішення суперечок між двома
учасниками щодо достовірності повідомлення.

З описаної спільної моделі випливають три основні завдання,
які необхідно вирішити при розробці конкретного сервісу безпеки:

 розробити алгоритм шифрування/дешифрування для
виконання безпечної передачі інформації; алгоритм має бути таким,
щоб противник не міг розшифрувати перехоплене повідомлення, не
знаючи секретну інформацію (ключ);

 створити секретну інформацію, використовувану
алгоритмом шифрування;

 розробити протокол обміну повідомленнями для розподілу
секретної інформації між сторонами, так, щоб вона не стала відома
противникові.

2.4 Модель безпеки інформаційної системи

Існують і інші ситуації, які відносяться до мережевої безпеки,

але не відповідають описаній вище моделі. Загальну модель цих
ситуацій можна проілюструвати рисунком 2.8.

Інформаційна
система:
Порушник: ПО,
Хакери, Канал
Віруси, доступу Дані
Черв’яки

Рисунок 2.8 – Модель безпеки інформаційної системи

Наведена модель ілюструє концепцію безпеки інформаційної
системи, за допомогою якої перешкоджають небажаному доступу
до програмного забезпечення та/або даних, що зберігаються у

системи. Хакер, який намагається здійснити незаконне
проникнення в систему через мережу, може просто отримувати

задоволення від злому, а може прагнути пошкодити інформаційну
систему та/або упровадити в неї що-небудь для своїх цілей.

14