Page 51 - 4392

досягне покрівлі пласта (ділянка «г 1-д» – див.рис.5.1).
Довжина прямолінійного ділянки «г 1-д» дорівнює довжині
зонда.
З віддаленням зонда від верхньої межі пласта високого
опору до верху у провідне середовище ρ 3 (положення «V»
ділянка «д-е» – , див.рис.5.1) вплив середовищ ρ 1 і ρ 2 на
напрямок силових ліній струму зменшується. Практично, з
віддаленням зонда від покрівлі пласта високого опору, значення
позірного електричного опору досягає дійсного опору
електропровідного середовища ρ 3.
Таким чином, пласт високого питомого електричного
опору відмічається на кривій позірного електричного опору,
зареєстрованій ідеальним оберненим градієнт-зондом,
асиметричним максимумом. Максимальний електричний опір
відповідає покрівлі пласта, мінімальний — його підошві.

5.5 Порядок виконання роботи
1
5.5.1 Розрахувати ρ поз1 – зонд у першому середовищі.
Розрахунки проводити за формулою

 k n   k k  n 1 
 1 поз1   1  1 12 2    k1 12 2 k 23  21 23 2  , (5.1)
    a21  n 1  nb2  a2 1   

де  1 поз 1 – позірний електричний опір, який реєструється
ідеальним оберненим градієнт-зондом у першому середовищі
на віддалі, що не перевищує п’яти розмірів зондів від підошви
пласта, до моменту суміщення з нею вимірювальних
електродів, Омм;
 1 – дійсний питомий електричний опір першого
середовища, Омм;
  
k  2 1 – коефіцієнт, який визначає частину
12
   1
2
струму, екрановану підошвою пласта у середовище «1»;
k 21   k – коефіцієнт, який визначає частину струму,
12
екрановану підошвою пласта у середовище «2»;

50