Page 30 - 4392

Із середини пласта позірний електричний опір спочатку
поступово, а далі різко зменшується (до точки «г») через
витікання все більшої кількості струму у провідне середовище
j j
«3». Відношення різко зменшується і  поз  (  М   )
ср
j 0 j 0
стає набагато меншим за  2. Після перетину електродом «А»
покрівлі пласта (положення «IV»)  поз залишається сталим
(ділянка кривої «г-д»), а потім після перетину вимірювальним
електродом покрівлі пласта асимптотично досягає  3
(положення «V»).

3.5 Порядок виконання роботи
1
3.5.1 Розрахувати  поз1 – зонд у першому середовищі.
Розрахунки проводити за формулою

 k n   k k  n 1 
 1 поз1   1  1 12    k1 12 2 k 23  21 23  , (3.1)
  2 a 1 n 1 2 nb   a 12    

де  1 поз 1 – позірний електричний опір, який реєструється
ідеальним потенціал-зондом у першому середовищі на
віддалі, що не перевищує п’яти розмірів зондів від підошви
пласта, до моменту суміщення з нею струмового електрода,
Омм;
 1 – дійсний питомий електричний опір першого
середовища, Омм;
  
k  2 1 – коефіцієнт, який визначає частину
12
   1
2
струму, екрановану підошвою пласта у середовище «1»;
k 21   k – коефіцієнт, який визначає частину струму,
12
екрановану підошвою пласта у середовище «2»;
   2
3
k 23  – коефіцієнт, який визначає частину
   2
3
струму, екрановану покрівлею пласта у середовище «2»;
29