Page 28 - 4392

теоретичної кривої) вивчити розріз досліджуваної
свердловини.
При побудові кривої опорів слід виділити п’ять положень
ідеального потенціал-зонда відносно меж розділу середовищ
(«І», «ІІ», «ІІІ», «IV», «V» – рис.3.1).
У положенні «І», при розташуванні ідеального потенціал-
зонда від нижньої межі розділу середовищ на віддалі, яка
перевищує у 5 разів і більше розмір зонда, позірний
електричний опір практично дорівнює питомому
електричному опорові середовища, у якому розміщується
зонд.
З наближенням зонда до нижньої межі розділу
середовищ, на його покази починає впливати пласт високого
опору. У результаті, струмові лінії від електрода «А» будуть
відхилятися до низу. У зв’язку зі збільшенням густини струму
в напівпросторі, який розміщений нижче від електрода «M»,
 поз зростає (ділянка кривої «а-б», див. рис.3.1). Найбільше
значення позірного електричного опору зареєструється в
момент суміщення струмового електрода з нижньою межею
розділу середовищ. У точці «б» значення  поз тим більше, чим
 h 
більше співвідношення 2 і , та за умови 2  
 1 АМ  1
досягає 2 1. На кривій позірного електричного опору цей
максимум розміщений нижче від межі розділу середовищ на
АМ
віддалі .
2
Після перетину електродом «А» підошви пласта
(положення «ІІ») значення позірного електричного опору
залишається сталим (ділянка «б-в»). Потім (положення «ІІІ»)
 поз зростає спочатку різко, а далі більш плавно і досягає
максимуму у середині пласта. Зростання  поз зумовлене
під’єднанням середовища «2» високого питомого
електричного опору у півпростір М∞.

27