Page 49 - 4385

6.2 Вказівки та рекомендації до розв’язання задачі 3

Нагадаємо, що фермами називають геометрично незмі-
нювані розрахункові моделі конструкцій, утворені із прямо-
лінійних стержнів, які на кінцях з’єднані у шарнірні вузли, та
з навантаженням у вигляді вузлових зосереджених сил.
Виходячи з першої аксіоми статики, в елементах такої
розрахункової схеми (у ненавантажених стержневих дисках з
двома шарнірними з’єднаннями з іншими об’єктами), вини-
кає лише поздовжня сила. Така ідеалізація можлива завдяки
великій гнучкості стержнів реальних решітчастих конструк-
цій та конструктивного вирішення передачі корисного нава-
нтаження у місця поєднання окремих стержнів. Прийнята
ідеалізація значно спрощує розрахунок цього класу констру-
кцій без особливих втрат достовірності отриманих результа-
тів. Зазвичай просторові решітчасті конструкції також легко
зводяться до плоских моделей. Основними елементами плос-
кої ферми є пояси – стержні, розміщені на зовнішньому кон-
турі, та решітка – сукупність стержнів, які поєднують пояси.
Вертикальні стержні решітки називаються стійками (стисну-
ті) або підвісками (розтягнуті). Похилі стержні називають
розкосами.
1 Для ферми ступінь вільності визначають за формулою:
W = 2В – C – В о ,
де В – кількість вузлів (враховуючи опорні) у розрахунковій
схемі; C – кількість стержнів; В о – кількість опорних в’язей.
Після обчислення W необхідно виконати аналіз геомет-
ричної структури ферми.
2 Розрахункові схеми ферм мають дві опори: шарнірну
нерухому та шарнірну рухому. Реакції у трьох в'язях цих
опор визначають за допомогою рівнянь рівноваги:
 M A  ;0  M B  ;0  X  0 ,

де А і В  позначення опорних шарнірів.
Перевірку реакцій виконують за рівнянням  Y  0.
Зусилля у кожному зі стержнів заданого вузла ферми
необхідно визначати, враховуючи зовнішнє навантаження.
Для знаходження зусиль треба вибрати один із способів:

50