Page 14 - 4374
P. 14

2
                            фери Землі дорівнює 1360 Вт/м  - величина відома як сонячна
                            стала АМ0. Під час проходження крізь атмосферу Землі інтен-
                            сивність сонячного випромінювання зменшується за рахунок
                            його поглинання, розсіювання та відбивання під час взаємодії
                            з частинками пилу, з киснем, озоном, вуглекислим газом, па-
                            рами води. Під час взаємодії з озоном та киснем поглинання
                            сонячного випромінювання відбувається переважно в ультра-
                            фіолетовій  частині  спектру,  водяна  пара  та  вуглекислий  газ
                            поглинають переважно в інфрачервоній частині. Тому сонячне
                            випромінювання,  яке  досягає  земної  поверхні,  має  меншу
                            енергію, а його спектр змінюється.
                                  Метод  прямого  перетворення  сонячного випромінюван-
                            ня в електрику є, по-перше, найбільш зручним для споживача,
                            оскільки  отримується  найбільш  вживаний  вид  енергії,  і,  по-
                            друге,  такий  метод  вважається  екологічно  чистим  засобом
                            одержання електроенергії на відміну від  інших, які викорис-
                            товують органічне паливо, ядерну сировину чи гідроресурси.
                                  Основою  напівпровідникового  сонячного  елементу  є
                            пластина  напівпровідника  з  p-n  переходом.  Його  робота  їх
                            заснована на явищі фотоефекту, відкритому ще в позаминуло-
                            му столітті Г. Герцем та дослідженому О.Г. Столетовим. Тео-
                            рію фотоефекту створив А. Ейнштейн у 1905 році, за що був
                            відзначений  Нобелівською  премією.  Суть  ефекту  полягає  в
                            тому,  що  кванти  сонячного  світла  з  енергією,  більшою  ніж
                            ширина забороненої зони напівпровідника, поглинаються на-
                            півпровіднику  і  створюють  пари  носіїв  струму:  електрони  в
                            зоні провідності та дірки у валентній зоні. Для просторового
                            розведення  зарядів,  а  значить  і  виникнення  електричного
                            струму, необхідна наявність внутрішнього електричного поля
                            у напівпровіднику. Таке поле існує в електронно-дірковому p-
                            n переході, в контакті метал-напівпровідник, в контакті двох
                            різних напівпровідників (гетеропереході).
                                  На рис.1.1 схематично зображено сонячний елемент з p-n
                            переходом  та  напрям  руху  фотогенерованих  носіїв  заряду.
                            Фотогенеровані в р-області електрони витягуються електрич-
                            ним полем в n-область, і, навпаки, фотогенеровані в n-області
                            дірки витягуються електричним полем в  р-область. На оміч-
                            них  контактах  виникає  різниця  потенціалів,  яка  називається
                            напругою холостого ходу U       . Якщо закоротити контакти, то
                                                          ХХ
                            через  сонячний  елемент  потече  струм  короткого  замикання



                                                           12
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19