Page 16 - 4373

з використанням електронних приладів. До третьої групи від-
носяться інтерферометричний, дифракційний, фазоконтраст-
ний, рефрактометричний, нефелометричний, поляризаційний,
стробоскопічний і голографічний методи, що використовують
хвилеві властивості світла і відрізняються найвищою точністю
вимірювання - з точністю до десятих доль довжини хвилі ви-
промінювання, - але складністю в реалізації.
Вибір умов контролю повинен зводитися до забезпечен-
ня нормальних умов освітленості контрольованого об'єкту,
установлення необхідного режиму роботи і взаємного розта-
шування об’єкту контролю і апаратури.
Візуальний контроль. Обладнання під час технічного
діагностування проводять з метою виявлення змін їх форми, а
також поверхневих дефектів (тріщин, корозійних пошкод-
жень, деформацій та ін.) і виконують, як правило, неозброє-
ним оком або за допомогою лупи. Під час візуального кон-
тролю визначаються також сумнівні ділянки деталей, що ви-
кликають підозру щодо наявності дефекту. Сумнівні ділянки
позначаються (обводяться) крейдою і потім контролюються
неруйнівними методами. Візуально оцінюють стан захисних
покриттів, контролюють якість виробів за їх кольором і т. п.
Зазвичай зовнішнім оглядом контролюють всі елементи кон-
струкцій і обладнання перед застосуванням інших методів
контролю і незалежно від застосування інших видів контро-
лю. Зовнішній огляд у всіх випадках достатньо інформатив-
ний і є найбільш дешевим і оперативним методом контролю,
який використовується у всіх без винятку випадках контролю.
Приймачем світлового випромінювання при цьому є око лю-
дини, тому під час організації візуального контролю необхід-
но враховувати особливості людського зору.
Проте можливості ока обмежені, наприклад, при огляді
об'єктів, що швидко переміщаються, або віддалених об’єктів,
що знаходяться в умовах малої освітленості. Навіть при огляді
предметів, що перебувають у стані спокою на відстані най-
кращого бачення в умовах нормальної освітленості, оператор

14