Page 39 - 4369

4.6 Методика оцінювання концентрацій шкідливих
речовин в атмосферному повітрі

Забруднюючі речовини в атмосферному повітрі на
повинні перевищувати ГДК.

ГДК (граничнодопустима концентрація) полютанта –
це такий його вміст у природному середовищі(ґрунті, воді,
повітрі), який не знижує працездатність та самопочуття
людей, не їхньому здоров’ю та не викликає негативних
наслідків у нащадків.
Максимально разова ГДК викликає рефлекторні реакції
у людей (запах, тепло, світло), внаслідок 20-ти хвилинної дії
на людину.
Середньо добова ГДК не має шкідливого впливу на
людину у разі тривалої дії.
При наявності в повітрі кількох забруднювачів їх
сумарна концентрація не повинна перевищувати 1 (одиницю),
що можна розрахувати за формулою:
C С С С
1 2 3 n
        1
ГДК 1 ГДК 2 ГДК 3 ГДK n (4.1)
де С 1 ,С 2, С 3,…С n – фактична концентрація полютантів,
3
мг/м
ГДК 1 ,ГДК 2, ГДК 3, ГДК n – їх відповідні граничні
3
концентрації, мг/м
Для об’єктів, що забруднюють атмосферне повітря,
розраховують і встановлюють норму гранично допустимих
викидів (ГДВ).
ГДВ – це така кількість шкідливих речовин, яка не
повинна перевищуватись під час викиду у повітря за одиницю
часу, щоб концентрація полютантів у повітрі на межі СЗЗ
(санітарно-захисної зони) не була вищою ГДК.

37