Page 98 - 4356

функцій, таким як управління внутрішніми таймерами CPU або
різні комунікаційні функції.
Ви можете викликати SFC і SFB, але ви не зможете ні
змінити їх, ні самостійно запрограмувати. Самі блоки не займають

місця в пам'яті користувача (user memory); тільки виклики блоків і
екземплярні блоки даних блоків SFB розташовуються в пам'яті
користувача.

Блоки SDB містять інформацію про такі речі, як конфігурація
системи автоматизації та параметри модулів. Система STEP 7
сама генерує ці блоки і керує ними. Тим не менш, ви можете
визначати їх вміст, наприклад, при конфігуруванні станцій. Як

правило, блоки SDB розташовуються в завантажувальній пам'яті
(load memory). З користувальницької програми доступ до них
отримати не можна.

Стандартні блоки
На додаток до створюваних вами функцій і функціональним
блокам ви можете використовувати готові до застосування блоки

(так звані «стандартні блоки»). Вони можуть поставлятися на
носіях даних або міститися в бібліотеках, що входять до складу
пакета STEP 7 (наприклад, IEC-функції або функції для

перетворення S5/S7).

3.2.2 Структура блоків

По суті кодові блоки (code blocks) складаються з трьох
частин (рисунок 3.2):
− заголовок блоку (block header), який містить властивості

блоку, наприклад, ім'я блоку;
− розділ описів (оголошень) (declaration section), в якому
описані (визначені) локальні змінні блоку (внутрішньоблочні
змінні);

− розділ програми (program section), який містить програму і
коментарі до неї.
Блоки даних мають схожу структуру:

− заголовок блоку (block header) містить властивості блоку;
− розділ описів (оголошень) (declaration section) містить
визначення локальних змінних блоку, в даному випадку з

адресами даних вказуються типи даних;

98