Page 42 - 4344

Майстер-список вхідних даних повинен включати такі
чотири компоненти:
1. Визначення даних – унікальна інформація, що визначає
кожний набір даних. Важливо створити стандартну загальну

схему визначень.
2. Обсяг даних – обсяг або кількість необхідних даних, які
визначатимуть структуру системи.

Просторові дані звичайно вимагають великого дискового
простору. У кращому випадку деякі дані можна отримати вже з
просторовими прив'язками і в необхідному форматі, масштабі й
проекції. Але реальним є те, що велика кількість даних

потребуватимуть конвертації з іншого формату. Окремі дані
можуть бути нецифровими. Обсяг даних впливає на робочу
стратегію їх зберігання і обробки.

3. Характеристики даних – формат і походження даних
диктуватиме структуру баз даних і остаточний вибір програмного
і апаратного забезпечення.

4. Наявність і вартість початкових даних – важливо також
враховувати, що іноді дешевше і легше заново створити дані, ніж
редагувати і обновляти дані, існуючі в комерційних або

державних організаціях.
Для кожного набору даних, включеного в MIDL складають
список функцій, необхідних для введення даних в ГІС. Ці функції
залежать від типу і характеристик даних, що вводяться. Для

кожного набору даних окремі функції повинні бути вказані тільки
по одному разу.
Наступним кроком є встановлення пріоритетів відповідно до

важливості продуктів для досягнення цілей організації, оскільки
за допомогою ГІС всі інформаційні продукти не створюються
одночасно. При визначенні пріоритетів необхідно ранжувати
інформаційні продукти в строгому порядку і не допускати

віднесення двох інформаційних продуктів до одного рівня
пріоритетності. Ці пріоритети ранжують з допомогою:
-методу присвоєння балів;

-методу групового консенсусу;
-комбінації цих двох методів.
Метод присвоєння балів полягає в створенні керівником

ГІС-команди простої моделі, яка дозволяє присвоювати бали

41