Page 44 - 4342

відіграє допоміжну роль. В процесі хімічної суфозії
руйнуються кристалічні зв’язки, внаслідок чого частинки
породи звільняються і отримують можливість
переміщуватися. В першу чергу розчиняються солі, які
знаходяться на стінках пор, пізніше – легкорозчинні
карбонатні частинки. В результаті розчинення солей і
карбонатних частинок пори у породі збільшуються, що в свою
чергу полегшує процес винесення дрібних нерозчинних
частинок.
Хімічне розчинення гірських порід викликає в земній
корі і на її поверхні сукупність фізико-геологічних явищ, яка
називається карстом.
І.В. Попов пише, що явище карсту виражається в
утворенні крупних пустот в земній корі, в руйнуванні та зміні
структури і стану гірських порід, в створенні особливого
характеру циркуляції і режиму підземних вод, утворенні
характерного рельєфу місцевості і режиму гідрографічної
сітки.
Карстові явища розвиваються в областях залягання
легкорозчинних порід, до яких відносяться в першу чергу
вапняки, гіпси, доломіти, мергелі і кам’яна сіль. Води, які
проникають в області, створені легкорозчинними породами, в
тій чи іншій мірі містять у своєму складі різні солі і кислоти.
Хімічна взаємодія протікаючої води з породою може
посилюватися або послаблюватися в залежності від складу
води і породи. Так, наприклад, наявність у воді хлористого
натрію різко підвищує розчинність гіпсу, а вода, яка містить
хлористий магній, практично не розчиняє гіпс. Вода, що
містить хлористий натрій до повного насичення, утворює так
званий маточний розчин і вільно протікає в пустотах покладів
кам’яної солі, не виявляючи на неї жодної розчинної дії.
Для карстового ландшафту характерні провальні
воронки, природні шахти, долини. Ці форми поступово
переходять одна в одну, відповідно до стадії