Page 40 - 4342

інженерної класифікації всі породи-ґрунти поділяються на три
групи: 1) скельні; 2) напівскельні; 3) нескельні. Останні в
свою чергу поділяються на дві групи: а) незв’язкові
крупноуламкові і піщані ґрунти; б) зв’язкові. Студенти
повинні вміти дати повну характеристику ґрунтів всіх
перелічених вище груп і підгруп. Слід зауважити, що скельні
ґрунти (магматичні, метаморфічні, зцементовані осадові
породи) є найбільш сприятливі для будівництва будь-яких
споруд і не вимагають складних заходів для збереження їх
стійкості, навіть в сейсмічних районах. Ці ґрунти є дуже
міцні. Меншою стійкістю, міцністю і більшою
водопроникністю характеризуються напівскельні ґрунти
(слабозцементовані або тріщинуваті осадові породи). Ділянки
їх розповсюдження в основному сприятливі для будівництва
інженерних споруд, але часто вимагають вживання складних
заходів для забезпечення їх стійкості і нормальних умов
експлуатації. Міцність нескельних незв’язкових
крупноуламкових і піщаних ґрунтів залежить від їх структури.
Міцність або опір ґрунтів зсуву є опором тертю і буде прямо
пропорційний тиску на грунт. Міцність нескельних зв’язкових
ґрунтів (пилувато-глинисті породи) залежить від ступеня
дисперсності, щільності, вологості. Із збільшенням вологості
опір глинистих порід зсуву, тобто міцність і стійкість дуже
знижується і це призводить до втрати загальної стійкості
схилів.
Особливу увагу студентам слід звернути на вивчення
фізичних та механічних властивостей порід-колекторів.
Головними фізичними характеристиками крупноуламкових,
піщаних і пилувато-глинистих ґрунтів є: об’ємна маса ґрунту,
пористість, вологість, а для глинистих ще й пластичність і
консистенція. Ці характеристики визначають фізичний стан
ґрунтів в умовах природного залягання. З механічних
властивостей основними є: опір порід стисненню, опір ґрунтів
зсуву, опір руйнуванню гірських порід та міцність порід.