Page 144 - 4335

Vi,Vi+1  E(G) для всіх 1 <= I <= n-1, причому жодна з
вершин не з'являється два рази .
Уведемо обмеження, які забезпечують лише
одне рішення задачі й суттєво його полегшують:
Віддаль між профілями n і n+1 повинна
забезпечувати можливість лінійної інтерполяції рельєфу
між ними. Для цього крок у плані вибирають меншим
від мінімальної різниці абсцис профілю n і вершин
трикутних граней, які використовували для його
побудови - l min.(рис. 7.16). Цим самим, зокрема, ми
виключаємо можливість пропуску замкнутих
горизонталей типу 103 м, 102 м (рис. 7.17), які при
більшому кроці між профілями, могли би і не бути
включені в дискретний каркас.
З метою спрощення сітки при визначені ординат
точок перерізу площин з лініями профілю змінимо
висоти того невеликого числа точок профілю, які
виявляться кратними висоті площини перетину, на
знехтувану величину, наприклад, 0,001 м, при висоті
перетину рельєфу 1 м. Це приведе до того, що вершини,
розміщені на будь-яких сусідніх профілях і відрізках
рамки планшету, будуть складати під граф.
При прийнятих обмеженнях усі види ребер графу
G можна звести до трьох видів.
Перший вид: відповідна вершині J на профілі n
вершина лежить на профілі n+1 (див. горизонталі 99
м,100 м, 101 м на рис. 7.17). У цьому випадку при
побудові графу до шляху, що закінчується у вершині J,
ми добудовуємо наступне ребро J - J1. Якщо виявиться,
що вершина J1 лежить на рамці планшету, то
відповідний шлях у точці J1 ми закінчуємо. Якщо при
послідовній нумерації вершин на профілях n і n+1
не включати в нумерацію вершини, що лежать на
одному профілі, проте зв'язані ребром, то порядкові

135