Page 69 - 4323

басейнового управління, запобігання негативним наслідкам повеней
та посух, зменшення водоємності продукції, впровадження
ефективної системи контролю в межах водних екосистем за
транспортуванням небезпечних вантажів, несанкціонованим
засміченням, відновлення стану природних морських, дельтових,
прибережних і річкових екосистем, збереження екосистем, біо- та
екотопів, місць існування популяцій біологічних видів і ландшафтів
Чорного та Азовського морів, зокрема, збереження видів, що
перебувають на межі зникнення та інше.
Україна взяла на себе зобов’язання щодо збереження
біорізноманіття, яке становить велику цінність не лише для
українського народу, а й для Європи та світу в цілому. Тому
збереження біорізноманіття розглядається як природна основа
екологічно збалансованого розвитку країни в цілому й окремих її
регіонів, що забезпечує функціонування екосистем, підтримку
галузей економіки та довкілля.
У сфері збереження та невиснажливого використання
біорізноманіття, рослинних і тваринних ресурсів продовжувалось
виконання заходів, спрямованих на подальше розширення
національної екологічної мережі.
Позитивні тенденції намітилися щодо поліпшення стану
лісових екосистем, їх використання і відтворення. Проте лісистість
території, яка становить 15,6 %, недостатня для забезпечення
екологічних стандартів території, її потрібно довести до рівня 20–22
% у першу чергу за рахунок залісення неугідь та непридатних
земель для сільсько господарського користування. Натомість
негативні тенденції спостерігаються у сфері лісозахисного
лісорозведення. Їх обсяги є недостатніми для стабілізації і
покращення умов навколишнього природного середовища. Основна
причина зниження темпів захисного лісорозведення – недостатнє
бюджетне фінансування, відсутність альтернативних джерел
одержання коштів для про ведення цих робіт, невизначеність
правового статусу земель, необхідних для заліснення.
В цілому збереження біорізноманіття, формування екомережі
та розвиток ПЗФ в Україні здійснюється на засадах, що запобігають
подальшій деградації рослинного і тваринного світу. У
довготривалій перспективі національні пріоритети в цій сфері
мають реалізовуватися на основі подальшого припинення втрат біо-
та ландшафтного різноманіття, формування оптимальної структури
екомережі, розвитку заповідної справи та забезпечення екологічно
збалансованого використання природних ресурсів.
Земельний фонд країни за останні роки не зазнав суттєвих
змін у структурі та динаміці використання. Основними джерелами
67