Page 37 - 4316

1   r
H   dv
o 3
4 r
k V , (2.1)

де δ - густина струму в котушці; V k - об’єм котушки; r -
вектор, проведений з точки джерела в точку спостереження.
Для розрахунку величини намагніченості в об'ємі
феромагнітного матеріалу застосовують інтегральний метод,
що полягає в чисельному рішенні нелінійних просторових
інтегральних рівнянь для намагніченості феромагнітних
деталей.
При кусково-постійній апроксимації намагніченості за
об’ємами кубічних елементів напруженість поля в довільній
точці простору визначається виразом

1 N 6 r ij

H   M  1 nj  dS  H
i j 3 j 0
4 r
1
1 R
j
S L ij , (2.2)

де N - загальне число елементарних об’ємів з постійною
намагніченістю, що виділені в феромагнітному півпросторі і в
осердях намагнічувального пристрою; i, j- точки
спостереження і джерела: S L - поверхня L-ої грані; ī n -
M
зовнішня нормаль до грані, що розглядається; j - вектор
r
намагніченості j-го об’єму; ij - радіус–вектор, що з’єднує
H
точку спостереження з точкою джерела; 0 - вектор
напруженості магнітного поля, що визначається за формулою
( 2.1).
Систему розрахункових рівнянь одержують шляхом
послідовного розміщення точки спостереження в центр
кожного експериментального об’єму, в результаті чого
одержують матричне рівняння
36