Page 84 - 4313

закріплюється за лапку хвостовика в стояку 7. Робочою
частиною свердло встановлюється так, щоб воно могло
повертатися у вимірному стояку 4 за допомогою
шарикопідшипника. В стояку 4 співвісно із свердлом
також закріплена індикаторна головка 4 виду 11Г (або
21Г), вимірний наконечник якої з натягом введений в
стик із шліфованим торцем досліджуваного свердла 5.
На виступаючому із стояка 4 кінці спіральної частини
свердла 5 закріплена головка 2 з навантажуючим
важелем 12, на короткому кінці якого встановлюється
противага 3. Із сторони хвостовика свердла 5 на торці
стояка 7 за допомогою кульки 8 встановлено
навантажуючий важіль 9, зв'язаний тягами 10 з
головкою 2. Свердло навантажується крутним
моментом М кр шляхом встановлення підвіски 11 з
гирями на довгому (L =500 мм) кінці важеля 12.
Осьовою силою Р о свердло навантажується шляхом
перевстановлення підвіски 11 з гирями на кінець важеля
9. Оскільки довжина більшого плеча важеля 9 становить
L = 200 мм, а меншого плеча (з кулькою 8) - 10 мм, то
осьова сила Р о визначається як

200
P   P  20 P , (7.1)
o T T
10
де Р т - вага тягара, Н.
Кут повороту важеля 12, який відповідає куту
крутної деформації свердла, визначається
перерахуванням лінійного зміщення кінця важеля, що
вимірюється лінійкою 13, яка віддалена від осі свердла
на відстані l = 400 мм. Осьова деформація свердла
вимірюється за допомогою індикаторної головки 1.

7.3.2 Зміст розрахункової частини
Значення крутних моментів та осьових сил, якими
потрібно навантажити інструмент в ході виконання
роботи, обчислюють за формулами:
q
y
М  10 С  D  s  K ; (7.2)
кр м м
y
q
P  10 С  D  s  K ; (7.3)
o p p