Page 56 - 4312

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) – це процес
утворення вільного електромагнітного поля (ЕМП), що випромінює
заряджені частинки, які прискорено рухаються.
Електромагнітне поля володіє певною енергією, яка
поширюється у просторі у вигляді електромагнітних хвиль.
Основними параметрами електромагнітних хвиль є:
- довжина хвилі, , м
- частота коливань, f, Гц
- швидкість поширення радіохвиль с, яка практично дорівнює
8
швидкості світла с=310 м/с.
Ці параметри пов’язані між собою залежністю =с/f.
Електромагнітне поле має електричну і магнітну складові, які
пожуть переходити одна в одну.
В діапазоні частот 30кГц...300МГц (від низьких частот - НЧ до
дуже високих частот - ДВЧ) характеристикою електричної складової
ЕМП є електрична напруженість поля Е, одиницею виміру якої є В/м,
а характеристикою магнітної складової ЕМП є магнітна напруженість
поля Н (А/м).
При розповсюдженні ЕМП в повітрі між цими складовими існує
зв’язок:
Е = 377  Н.
В діапазоні частот 300МГц...300ГГц (від ультрависоких частот
УВЧ до надзвичайно високих частот НЗВЧ) ЕМП характеризується
2
поверхневою густиною потоку енергії (ГПЕ), , Вт/м :
2
2
 = Е / 377 = 377Н
На рисунку 5.1 відображено «моментальний знімок»
електромагнітної хвилі.

Рисунок 5.1 - Поширення електромагнітної хвилі в повітрі

4.2 Джерела електромагнітного випромінювання
Усі джерела ЕМП і випромінювання поділяють на природні та
антропогенні (штучні).
Природні джерела ЕМП:
- електричне поле землі;
- магнітне поле землі;
- електромагнітне поле землі.

56