Page 224 - 4304

Монтаж щитів покрівлі одночасно з розгортанням рулонів

стінки резервуару дозволяє розширити фронт робіт. Одночасно,
система стінка резервуару-щит покриття-монтажний стояк,
володіючи деякою додатковою жорсткістю, дозволяє розгорненій
частині полотнища краще протистояти вітровому навантаженню.

Одна з найбільш відповідальних і трудомістких операцій при
монтажі стінки резервуару – формоутворення кінців полотнищ і
замикання монтажних стиків. Звичайно, при розгортанні рулону

середня частина полотнища на відстані 3-3,5 м від обох
вертикальних кромок перебуває в стані чистого вигину, тобто
розгортання відбувається під дією вигинаючого моменту, рівного
зусиллю в тяговому канаті і помноженого на плече (0,5-1 діаметру

рулону). Частини полотнища, що примикають до початкової і
кінцевої вертикальних кромок, не можуть бути розгорнені таким
самим чином, оскільки створити в них стан чистого вигину не

вдається. Тому, перед замиканням монтажних стиків доводиться
виправляти кінцеві ділянки полотнищ різними методами. Ця
операція і має назву "формоутворення кінців полотнищ".

Одним із методів виправлення кінців до недавнього часу був
метод із застосуванням вертикальних опорних труб. Полотнище на
відстані 3-4 м від кромки затискали між двома вертикальними

трубами (зсередини і зовні). Труби фіксували внизу
прихвачуванням до днища, вгорі – розтяжками. Вільну частину
полотнища вигинали назовні за допомогою тягового трактора.
Оскільки виправити всю вільну ділянку за один раз не вдавалося

(максимальні момент і вигин виникають у районі опорних труб),
доводилося кілька разів переставляти труби у напрямі вільної
кромки. Крім значної трудомісткості метод має той недолік, що

неможливо добитися плавної форми полотнища. У місці, де він
опирається на труби, часто виходили різкі перегини (переломи), а
на деякій відстані за трубами утворювалися плоскі ділянки. Таким
чином, метод формоутворення кінців полотнищ, незважаючи на

широке розповсюдження, не можна було вважати цілком
задовільним.
У даний час при формоутворенні форма зігнутого полотнища

наперед задається криволінійними контурами обмежуючих секторів
(рис. 5.27).

224