Page 256 - 4303

напівкілець, вирізаних із листового матеріалу, вони розташовані в

площині поперечно перерізу труби. Радіуси внутрішньої та
зовнішньої поверхонь забезпечують прилягання вставок до робочих
поверхонь станка і охоплення зігненої труби.
Послідовність операцій при згинанні труб показана на рисунку

7.34. Підготовлену до згинання трубу 4 або секцію труб укладають
на упорний та згинальний ложементи трубоукладачем. Піднявши
упорний ложемент 2 в робоче положення першого згинального

циклу і закріпивши його (рис. 7.34, а), піднімають згинальний
ложемент 3, обкочуючи його разом з трубою навколо формуючого
лекала 1 (рис. 7.34, б). Після закінчення першого згину опускають
згинальний і упорний ложементи у вихідне положення. Труба при

цьому дещо зменшує свою кривизну за рахунок пружної
деформації. Потім трубу переміщають у бік упорного ложемента,
виводячи її зігнуту дільницю за межі робочої зони формуючого

лекала, і, піднявши та закріпивши упорний ложемент в робочому
положенні другого згинального циклу (рис. 7.34, в) випроводять
другий згин (рис. 7.34, г). Цикли повторяються (рис. 7.34, д) до
одержання кута згину труби. При цьому робоче положення

ложемента змінюється протягом трьох перших згинальних циклів,
залишаючись дальше постійним. Після закінчення гнуття трубу

знімають зі станка трубоукладачами.

Рисунок 7.34 – Схеми згинання труб

256