Page 263 - 4297

влюючи економічний ефект від застосування електрохімічного
захисту;
- можливість механізації процесу нанесення ізоляційно-
го покриття;
- недефіцитність;
- економічність (вартість покриття повинна бути в бага-
то разів менше вартості спорудження).
За фізико-механічними та захисними властивостями
покриття поділяють на класи, що наведені у таблиці Е.1 дода-
тку Д:
– клас А – нормальне покриття;
– клас Б – посилене покриття;
– клас В – дуже посилене покриття.
За стійкістю залежносно від максимальної температури
експлуатації покриття поділяють на класи:
– клас 30 – покриття має бути стійким при температу-
рі трубопроводу до плюс 30 °С;
– клас 40 – покриття має бути стійким при темпера-
турі трубопроводу до плюс 40 °С;
– клас 50 – покриття має бути стійким при темпера-
турі трубопроводу до плюс 50 °С;
– клас ГТ – покриття має бути стійким при температу-
рі трубопроводу понад плюс 50 °С з кроком 10 °С. Цю темпе-
ратуру вказують у дужках.
За стійкістю при спеціальних умовах експлуатації (дія
низьких температур та ультрафіолету) покриття поділяють на
класи:
– клас Н – покриття має бути придатне для експлуата-
ції при низьких температурах - від мінус 5 °С до мінус 20 °С;
– клас ДН – покриття має бути придатне для експлуа-
тації при температурах, нижчих мінус 20 °С. У цьому випадку
мінімальна температура експлуатації покриття має погоджу-
ватись виробником і споживачем, її вказують у дужках;
– клас УФ – покриття має бути придатне для експлуа-
тації протягом тривалої дії ультрафіолетового випромінюван-
ня.
Вимоги до покриттів, що мають стійкість за спеціальних
умов експлуатації, приведені в таблиці Е.2 додатку Е.

265