Page 259 - 4297
P. 259

8.3 Електрохімічна корозія металів

                                  Електрохімічна корозія – це самовільна руйнація металів
                            у результаті електрохімічної взаємодії з рідкими електроліта-
                            ми (рідини, які мають електропровідність). Причина електро-
                            хімічної корозії − понижена термодинамічна стійкість більшо-
                            сті металів та їх прагнення переходити в іонний стан.
                                  Із  метою  пояснення  механізму  електрохімічної  корозії
                            слід звернутися до будови металів та їх взаємодії з оточуючим
                            середовищем.  Кристалічна  будова  металу  характеризується
                            кристалічною граткою, у вузлах якої знаходяться атоми мета-
                            лу з послабленими внутріатомними зв’язками ядра з зовніш-
                            німи валентними (напіввільними) електронами. Перенос заря-
                            дів (електричний струм) відбувається напіввільними електро-
                            нами.
                                  За звичайних умов напіввільні електрони не можуть ви-
                            йти за  межі атому, однак за рахунок накладання додаткової
                            енергії  (нагрівання,  електричне  поле,  освітлення)  можуть
                            створюватися умови для направленого виходу електронів.
                                  Як вказувалося вище, основною вимогою для виникнен-
                            ня  електрохімічної  корозії  є  наявність  рідкого  електроліту.
                            Основною  складовою  рідкого  електроліту  за  умов  транспор-
                            тування газу є звичайна вода. Отже, для розуміння механізму
                            електрохімічної корозії слід ознайомитися з найбільш розпо-
                            всюдженим розчинником − водою.
                                  Атоми  водню  і  кисню,  з  яких  утворені  молекули  води,
                            утворюють  полярні  молекули,  які характеризуються  наявніс-
                            тю двох полюсів (позитивного та від’ємного). Це в свою чергу
                            визначає наявність силового електричного поля молекул води.
                            За  умови  контакту  води  з  твердим  тілом  поверхневі  атоми
                            твердого тіла попадають під вплив силового поля молекул во-
                            ди,  які  завдяки  їх  малих  розмірів  проникають  у  кристалічну
                            решітку  твердого  тіла.  Така  взаємодія  називається  гідратаці-
                            єю.  Гідратація  твердих  тіл  може  бути  настільки  сильна,  що
                            зв’язки атому металу (і без того ослаблені за рахунок особли-
                            вості  будови  металів)  можуть  порушуватися,  і  атом  металу
                            отримує можливість залишити вузол кристалічної гратки ме-
                            талу  та  перейти  у  воду.  Так  утворюється  іон-атом,  який  має
                            позитивний заряд. Іон-атом, що перейшов у воду, гідратуєть-
                            ся,  тобто  оточується  молекулами  води,  які  орієнтуються  на-
                                                           261
   254   255   256   257   258   259   260   261   262   263   264