Page 124 - 4291
P. 124
n
T Q T Q i
pi pi i
i 1
де ΔТрі – підвищення температури потоку розглядуваного, і – го
пласта біля його покрівлі відносно геотерми; ΔТі - зниження температури
потоку в межах інтервалу змішування (за рахунок калориметричного
ефекту); Q - дебіт розглядуваного інтервалу; Σ Q – сумарний дебіт
i
pi
нижче залягаючих пластів відносно розглядуваного.
Треба зауважити, що витрато- і термометрія свердловин дають змогу
також визначити місця порушення герметичності обсадних колон,
перетікання флюїдів між пластами та ін.
8.3 Гідродинамічні методи дослідження
Суть цих методів полягає у вимірюванні дебітів і вибійних тисків
(або їх зміни в часі). У цьому разі, на відміну від лабораторних і
промислово-геофізичних досліджень, вивченням охоплюється зона
дренування значних розмірів, а не точки чи локальні області привибійних
зон.
Підрахунок запасів нафти і газу, проектування розробки
нафтогазових родовищ, оперативне регулювання їх розробки
неможливі без наявності як початкових, так і поточних характеристик
пластів-колекторів (ефективна товщина пластів, межі їх поширення,
колекторські параметри пластів, їх температурний режим, фізико-
хімічні параметри пластових флюїдів).
Інформацію, необхідну для визначення характеристик пластів,
як уже раніше зазначалось, одержують шляхом виконання певного
комплексу досліджень, серед яких розрізняють: геологічні,
геофізичні, гідродинамічні та лабораторні.
Реалізація гідродинамічних досліджень передбачає створення у
свердловинах депресії чи репресії на пласти або реєстрування зміни
тиску і об’єму припливу.
У ході виконання гідродинамічних досліджень шляхом
безпосередніх вимірів на свердловинах визначають: пластовий тиск –
р , МПа; пластову температуру - Т , °С; вибійний тиск – р , МПа;
пл
в
пл
вибійну температуру – Т , °С; буферний тиск – р , МПа; затрубний
в
б
3
3
тиск – р затр , МПа; дебіти: нафти - (Q , м /добу; газу – Q , тис.м /добу;
г
н
3 3 3 3
води - Q , м /добу; газовий фактор – Г, м /м ; м /т; рівень рідини у
в
свердловині: динамічний – Н м; статичний-Н , м.
д
ст
122