Page 115 - 4291

Рисунок 7.4 – Технологічна схема гідропіскоструминної перфорації

зі скиданням рідини і піску:
де 1 – хвостовик; 2 – центратор; 3 – робоча куля; 4 – корпус гідро
перфоратора; 5 – вузол насадки; 6 – канал перфорації; 7 – стовбур

свердловини; 8 – продуктивний пласт; 9 – гирлова головка арматури
гирла; 10 – гумова герметизуюча манжета; 11 – трубна головка
арматури гирла; 12 – манометр; 13 – елеватор для піднімання труб;
14, 15 – засувка (відкрита, закрита); 16 – шлаковловлювач; 17 –

зворотний клапан; 18 – насосні агрегати; 19 – піскозмішувач; 20 –
ємність; 21 – насосний агрегат; 22 – амбар; 23 – лінія забору для
повторного використання рідини.

Проте цього недостатньо. У шаруватих колекторах доцільно

створювати 10...20 нормальних і 6... 10 похилих каналів чи 18...20
щілин (довжина кожної по 100 мм) на 1 м товщини пласта.
Удосконалення здійснюється в напрямку використання газо-

рідинно-піщаної суміші (зростає довжина каналів у 2...3,5 рази), кис-
лотних розчинів, додавання до рідини полімерів, створення
шлангових та зондових гідромоніторних гідропіскоструминних

пристроїв.

7.3 Освоєння видобувних і нагнітальних свердловин

Освоєння свердловин - це комплекс технологічних операцій щодо
перфорації, викликання припливу та діяння на привибійну зону
пласта з метою забезпечення її продуктивності, яка відповідає

113